— А-а, це той, що ганяється за лазутчиками генералів Баграмяна і Єременка? — усміхнувся Шернер.

— Його команди вбили російську парашутистку. Латишка вона, — уточнив черговий офіцер. — З Вундерліхом їде два есесівських солдати, озброєних фаустпатронами.

— Він таки нав'язав мені фауст-снаряди, — усміхнувся Шернер, одягаючи білі рукавички.

Фельдмаршал вийшов з вілли. На ґанку зустрів садівника Едуарда, котрий зняв бриля і нахилив голову. Шернер махнув рукою.

— За троянди спасибі, — сказав.

— Лудзу, лудзу[3]… — зрадів подяці садівник.

Шернер молодцюватими кроками, як і личить молодому фельдмаршалу, збіг з ґанку і гукнув до шофера:

— Нах Салдус!

Командуючого дружно привітали офіцери і солдати, які мають його супроводжувати на південно-східну ділянку фронту. Найдовше тримав руку семафором гауптштурмфюpcp Вундерліх. У нього всміхалося не лише обличчя, аг навіть ямочка на підборідді, віддано дивилися очі.

— Як лазутчики? — запитав ніби ненароком командуючий. — Засікли пеленги?

— Нам удалося вбити фанатичку з тої групи, — відповів Вундерліх, виструнчившись.

— Я це знаю.

— Робимо все, щоб розгромити групу!

— Погано робите. Щось, здається мені, Єременко і Баграмян багато знають про війська «Курланд». Це стверджують і бої в районі Прієкуле. Раптовістю для руських не став наш наступ. Французи кажуть: «В усьому шукай причину в жінці». На війні ж — виграв чи програв баталію — шукай причину в розвідці.

— OPA, на жаль, не одна рація. З'явилися ще, мій фельдмаршале! А на шосе стали частіше потрапляти в аварії наші автомашини, зникають поодинокі мотоциклісти, — несміливо доповідав Вундерліх.

— Ви хочете сказати, що в Курляндії розгортається більшовицький партизанський рух? — скривив в іронії губи фельдмаршал.

— Я хочу сказати, гер командуючий, що з'являється дедалі більше бандитів, і мій обов'язок не лише попередити, але й потурбуватися про вашу безпеку. Я взяв солдат з «протитанковими кулаками», — похвалився гауптштурмфюрер СС.

Фельдмаршал кивнув вже без іронії. Повідомлення есесівця занепокоїло його: в Курляндії, так густо наповненій військами і каральними командами із західної Росії, Естонії, Латвії, де є навіть. формування власовців, з'явилися партизанські банди. Це неймовірно. Після інспекції 12-ї і 227-ї піхотної дивізій, куди зараз їде, Шернер поговорить з командуючими військами.

Чотири автомашини виїхали з резиденції. Незабаром вони минули стародавню Кулдигу, повернули на міст через бистру, з водоспадом Венту, по берегах якої стояло чотири зенітно-артилерійські батареї. Погода хоч і не сонячна, але й не мрячна. Дорога суха. Машини їхали швидко, витримуючи дистанцію у півтори сотні кроків. Шернер, обіпершись на шкіряну спинку, дивився вперед. Очі натрапили на повітряну бульку в склі. Скло незвичайне: його не проб'ють кулі, як не вразять бронебійні кулі машини, у якій він їздить. Що скло?. Німці створили мейсенський фарфор незалежно від китайського, і фарфор з Мейсена став дивом світу, а непробивне скло відлити можуть…