Тріщали гілки й ламалися стовбури молодих дерев, у які потрапили снаряди з «протитанкових кулаків». Ще кілька секунд, і машини охорони зникли за поворотом…

Якихось дві хвилини, що їх так довго і з муками чекали парашутисти Кудрявого, і бою — кінець. На шосе лежали вбиті фашистські солдати, у кюветі розпластався есесівський офіцер, а головний звір — фельдмаршал Шернер утік на своїй, на диво хлопцям, міцній машині.

— У того авто броня, мабуть, як у «тнгра»! — виправдовувався Короп, ледве не плачучи. — Били ж ми бронебійними!…

— Треба було по колесах, щоб у кювет звернув Шернер, — радив після бою, на жаль, Латиш.

— Та й моя граната спізнилася вибухнути! — пригніченим голосом визнав і свій промах Кудрявий. — Що ж… Пішли, брати-кролики, поки не пізно.

— Не тужи, командире! Найбільшого біса-анцихриста в Курляндії ми таки привітали з новим чином! — вигукнув Орел. — Запам'ятає те надовго!

12

12

Юхан як у воду дивився. Вже наступного дня на всіх дорогах, що променями сходилися до Кулдиги, вкопано стовпи з прибитими щитами. На щитах напис німецькою мовою: «Ахтунг! Банден!» Фельдмаршал Шернер більше не їздитиме на автотранспорті у Курляндії. Він літатиме до лінії фронту. Однак балтійська осіння погода заважатиме польотам фельдмаршала, і він відсиджуватиметься на віллі, поки в січні сорок п'ятого Гітлер не довірить йому групу військ «Центр». Едуард Робертович повідомить: командуючий Шернер обрав для себе інші засоби пересування, а на шосе вбито есесівського офіцера Вундерліха, одного з фюрерів каральних загонів, винуватця смерті Тайди.

Кудрявий ішов і думав, що надії на швидкий прихід Червоної Армії нема, а значить, операція на Курляндському півострові затягнеться, можливо, на кілька місяців. На порозі зима. Треба думати і про роботу, і про безпеку групи, м, коли випаде сніг, не впоратися і на спостережному пункті, і в розвідці, і на варті у. таборі — біля радиста, й коли стомлені бійці сплять. І їсти щось треба. Вантажі з літака зараз прийняти неможливо: надто велика концентрація ворожих військ і поліцейських команд на хуторах і в населених пунктах. Зовсім доведеться скрутно, коли випаде сніг. А сніг не за горами. Пора поповнити групу хоча б десятком людей або об'єднатися з кимось. Про партизанів і парашутистів їм розповідали на хуторах. Є такі в Курземе! Про це свідчать постріли і вибухи. І за таких несприятливих умов люди воюють… «Треба йти на контакти з іншими групами і партизанами!» — вирішив Кудрявий.

Десантники ступали мовчки. Але не тому, що дотримувалися правил конспірації, а тому, що в їхньому житті, їхній боротьбі за минулий місяць було більше тяжкого, трагічного, ніж бадьорого й переможного.