І тридцять пішли проти ста. Попереду — Кудрявий, Короп і Латиш, розуміючи, що від їхньої поведінки залежатиме доля бою.

«Вперед! Ура!..» — витало на правому крилі оборони.

І ворожі солдати ніби забули, чого прийшли. Кидаючи зброю й хапаючись руками за голови, вони бігли до річки, нічого не тямлячи, бо такий поворот у ході подій ніхто не міг передбачити.

Біг і Орел, залишаючи за собою сліди крові на білому снігу, біг і стріляв з лівої руки, вигукуючи в агонії: «Бий бісів-анцихристів!»

Карателів на правому фланзі охопила паніка. Вони, немов табун здичавілих коней, вражених стампедою, кинулися за своїм вожаком у прірву. Солдати стрибали й котилися з високого берега на кригу. Вже смеркало, і німецькі кулеметники гадали, що то втікають з позицій партизани, і вдарили з усіх десяти вогневих точок. Кулеметники стріляли з лівого, а парашутисти з правого берега. Так усі сімдесят карателів і розпласталися на кризі, заливши її кров'ю.

Карателі зняли облогу. Ми з тривогою чекали, що сюди прийдуть ще більші сили фашистів. Передислоковуватися нам не було куди. І тому, що всі дороги й просіки могли бути перекритими, і тому, що поранених збільшилося удвоє, і нарешті тому, що позиція для оборони у партизанів зручна, а окремі сектори були заміновані. У нас не було іншого виходу, як знову прийняти нерівний бій. Можливо, останній, смертний бій.

Минула тривожна ніч. Ще напруженішим був ранок, день. Однак не солдати прийшли по обіді до місця бою, а юрба селян, яких фашисти пригнали підібрати вбитих-солдатів і поліцейських. Трупи навантажували в кузови автомашин і одвозили на кладовища. Вбитих було зо дві сотні в лісі та із сімдесят на кризі. Трупи карателів на крихкій кризі річки Абави так і лежатимуть, поки та не розтане й не понесе їх до Венти. А Вента, набравши сили після кулдизького водоспаду, «відтранспортує» вбитих фашистів у Балтійське море. Поранених завжди утричі більше, ніж убитих: така арифметика на війні.

30 квітня

30 квітня

Пізнім вечором на луці знову приймали вантаж. Летів так низько, що й не розкрилися парашути. Пілот вимкнув мотор, перехилився з кабіни й гукнув:

— Браття! Над рейхстагом наш прапор!..

2 травня

2 травня

Едуард Робертович повідомив через Августа: «Генерал Гільберт скликав нараду вищого командного складу. Ішлося про ймовірність капітуляції. У штабі відбулося голосування: капітулювати групі «Курланд» перед військами маршала Говорова чи продовжувати війну? Половина генералів підвела руки за капітуляцію. Друга половина з командуючим Гільбертом на чолі стояла на тому, щоб воювати до останнього».