Зупинки ставали частіші й коротші. Пасажири почали ув'язувати свої речі. Під'їздили до Дністра — нового кордону з боярською Румунією.

СТЕПОВА НОЧІВЛЯ

СТЕПОВА НОЧІВЛЯ

Як і в більшості повітових міст, центральна вулиця Тирасполя, що починалася від вокзалу, була ніби стержнем, на який нанизувалось усе місто — біле, зелене й курне. На привокзальній площі, де, між іншим, Олексій помітив згаданий у записці Інокентьєва трактир «Дністер», розмістився невеликий базарчик. Олексій купив вареної картоплі, кукурудзяних коржиків і глечик молока. Сівши в затінку порожньої сторожової будки, вони з Галиною поїли. Те, що лишилось, Галина зав'язала у клуночок.

— Знадобиться в дорозі, — сказала вона. — Є тут один селянин, він нас довезе. Дядько Боровий.

Іти довелося на край міста. Мішок з «Ундервудом» добре намуляв Олексієві плече. Галина помахувала клуночком і йшла легко, наче й не було безсонної ночі.

Дядько Боровий, лисий рихлий селянин з круглими, як у жінки, плечима, почав було збивати їх:

— Уночі в стену застрянемо, дітки, краще, як розвидниться. Вже завтра…

— Сьогодні поїдемо, — твердо сказала Галина. — Переночуємо на хуторі, я знаю де.

Боровий позітхав, побурчав, але все-таки погодився. Галина підійшла до Олексія:

— Я сходжу додому переодягнусь. Хвилин через сорок виїдемо.

Це було дуже доречно. З відсутності дівчини треба було скористатися ще для однієї немаловажної справи…

Помітивши осторонь конюшні нужник, Олексій зайшов у нього, дістав з мішка «Ундервуд», перевернув догори дном і поклав на коліно. Складна конструкція з коліщат і тонких металевих планок збентежила його. Що тут можна відгвинтити так, щоб усе вмить не розпалось? Одразу, мабуть, не розбереш! Перемацавши пальцями тоненькі колінчасті з'єднання планок, він рішуче виломив і кинув у вигрібну яму якийсь стерженьок, що здався йому досить «відповідальним». Дідько з ним! Не вистачало ще своїми руками доставити Нечипоренку машину для агітації проти Радянської влади!..

Галина повернулася раніше, ніж обіцяла.

— Хазяйка десь гуляє, додому не попала, — пояснила вона. — Ви готові?

Попрощавшись з дружиною і з цілим виводком дітей, Боровий відчинив ворота, і вони виїхали.

Лишилась позаду зелена околиця Тирасполя — Кріпосна Слобідка. Дорога деякий час ішла понад Дністром. Широка безлюдна річка була всипана сонячним блиском. За річкою виднілися подекуди затишні хутірці, лелеки на солом'яних стріхах. Там лежала захоплена боярською Румунією Бессарабія. По гребеню довгого пагорба рухався ланцюжок вершників з карабінами за плечима.