— Так… — Цигальков махнув нагаєм. — Публіка. Піймали більшовиків з червоного обозу, тепер отаман затіяв спектакль з виховною метою. Хочете подивитись?

— Ні вже, дякую, такі видовища не для мене, — гидливо скривилась Галина.

Цигальков обернувся до Олексія:

— Може, ви бажаєте? — Він усміхався як гостинний господар.

— Цікаво б поглянути, — промовив Олексій.

— Я стомилась, — сказала Галина примхливо. — Ще надивитесь, була б охота.

— Бажання дами — закон! — Цигальков, запрошуючи, жестом вказав на велику свіжопобілену хату з голубими наличниками на вікнах: — Сюди, будь ласка.

Уже біля самих дверей їх догнав нестямний людський зойк: на майдані почалась екзекуція…

НЕЧИПОРЕНКО ТА ІНШІ

НЕЧИПОРЕНКО ТА ІНШІ

Нечипоренка в хаті не було. Господарка, пишна дебела молодиця з начорненими бровами, сказала, що «батько пішов на майдан більшовиків вішати». Цигальков знову запропонував Олексієві:

— Може, сходимо все-таки?

Ніби переборюючи спокусу, Олексій сказав:

— Добре б… Тільки очей багато.

Цигальков, зрозумівши його, кивнув:

— Тоді посидьте тут, я вас ненадовго залишу. Галино Сергіївно, прошу вибачити! — Він клацнув підборами і вийшов.

Боровий поклав мішок з «Ундервудом» на підлогу; одводячи очі, промовив:

— Сходить подивиться, що там… — і рушив за Цигальковим.