Харут закінчив свою промову. Якийсь час панувало мовчання, потім здійнявся загальний стогін.

Коли він затих, супутниці Ізіди допомогли їй піднятися зі свого місця.

Усе зібрання, жерці і жриці вклонилися їй.

Вона підняла зображення Дитяти високо над головою, і всі побожно схилилися перед ним.

Потім, продовжуючи тримати зображення над головою, вона обернулася і пішла у супроводі жінок у святилище, а звідти, мабуть, критим ходом у будинок, що стояв позад нього.

Після того учасники зібрання покинули свої місця і стовпилися в зовнішньому дворі храму. Жерці роздавали їм жертву, взяту з вівтаря. Кожен чоловік одержував хлібне зерно, яке з’їдав, кожна жінка — квітку, яку ховала на грудях.

Регнолль трохи підвівся, і я побачив, що його очі блищать, а обличчя надзвичайно бліде.

— Що ви хочете робити? — запитав я.

— Вимагати у цих людей повернути мені викрадену дружину, — відповів він, — не зупиняйте мене, Квотермейне. Я знаю, що роблю.

— Але вони не віддадуть її, а нас всього троє неозброєних людей. Прошу вас, не чиніть зопалу. Це може все зіпсувати. Дозвольте мені спробувати владнати справу.

— Добре, — згодився Регнолль після деякого вагання.

— Тепер, — сказав я, — ми підемо вниз відвідати Харута і його друзів.

Під прикриттям чагарнику ми відповзли на певну відстань назад і, пройшовши четверть милі в східному напрямі, повернули на північ і (як я й думав) вийшли на дорогу, яка вела до східних воріт амфітеатру.

Ми пройшли через них і не привернули нічиєї уваги, мабуть, через те, що всі були зайняті розмовою або молитвою.

Пройшовши трохи, ми зупинилися, і я голосно промовив:

— Білі люди і їхній слуга прийшли на запрошення Харута. Проведіть нас до нього.

Усі обернулися і здивовано дивилися на нас. Ми стояли в тіні, оскільки сонце піднялося ще не дуже високо.

— Смерть їм! — раптом закричав хтось. — Смерть чужинцям, які осквернили наш храм!

— Як! — відповів я, — ви хочете вбити тих, кому ваш головний жрець обіцяв безпеку, тих, з чиєю допомогою, як говорив ваш оракул, ви сподіваєтеся вбити Джану і дати відсіч ворогам?

— Як вони дізналися про це? — закричав інший, — це маги!