Я вирішив, що в руках певних людей ця тварина ставала ручною або йому давали яке-небудь зілля.

Протягом двох ночей (чорні кенда просувалися досить повільно) ми бачили полум’я і дим, що підіймалися з міста Дитяти.

Тепер ми знали, що випробування наближається, і всі чоловіки, жінки і діти з гарячковим поспіхом закінчували спорудження укріплень і все готувалися захищати.

Ми займали досить сильну позицію.

Усі підходи до храму були перекриті. Напасти можна було тільки зі сходу.

У проході було три лінії укріплень, побудовані одна за одною з проміжками в кілька сотень ярдів.

Нашим останнім притулком стали стіни самого храму, в задній частині якого зібралися майже всі білі кенда, за винятком охоронців худоби в неприступних місцях північного схилу гори.

Тут зібралося близько п’яти тисяч осіб обох статей і різного віку, настільки добре забезпечених їжею, що облогу можна було витримувати протягом кількох місяців.

Усілякий відступ був відрізаний, оскільки від лазутчиків ми дізналися, що чорні кенда, добре знайомі з місцевістю, поставили кілька тисяч охоронців на західній дорозі і схилах гори.

Єдиний шлях через печеру, що залишався, ми самі загородили великим камінням.

Загалом, ми опинилися у становищі щурів, що потрапили в пастку, і нам тільки залишалося або перемогти, або померти, оскільки полон приніс би нам долю, гіршу за смерть.

Розділ XIX АЛЛАН КВОТЕРМЕЙН ПРОМАХУЄТЬСЯ

Розділ XIX

АЛЛАН КВОТЕРМЕЙН ПРОМАХУЄТЬСЯ

Я зробив останній обхід невеликого загону, який жартома охрестив “Загоном влучних стрільців”, хоча, правду кажучи, їхню стрільбу можна було назвати якою завгодно, тільки не влучною.

Стрільці стояли на своїх місцях, ховаючись за стіною, причому позаду кожної пари сидів навпочіпки запасний, готовий змінити полеглого.