Я заснув, але зненацька прокинувся від якогось дивного відчуття, наче в кімнаті хтось є і дивиться на мене. Як же я здивувався, коли, при світлі зорі, я побачив похмурого Умслопогаса, який стояв біля мого ложа.

— Чи давно ти тут? — запитав я різко, бо не дуже-то приємно прокидатися таким чином.

— Може, з півгодини, Макумазане. Мені треба щось сказати тобі!

— Говори!

— Коли мені веліли вночі вартувати кімнати Білої Королеви, я сховався за стовп у другій кімнаті біля спальні. Бугван (Гуд) був у першій кімнаті, а біля завіси стояв вартовий. Я прокрався туди, і на мене ніхто не звернув уваги. Прочекав я багато часу, зненацька помітив темну постать, що тихо рухалася до мене. Це була жінка, і в руці вона тримала кинджал. За жінкою скрадався хтось іще, кого вона не побачила. Це був Бугван. Він зняв черевики і йшов її слідами. Жінка пройшла повз мене, і я роздивився її обличчя.

— Хто ж це був? — запитав я.

— Обличчя належало Цариці Ночі! Справедливе ім’я — справжня Цариця Ночі! Я чекав. Бугван також пройшов повз мене! Я пішов за ним. Ми йшли тихо, беззвучно, один за одним, спочатку жінка, потім Бугван, потім я. Жінка не бачила Бугвана, а Бугван не бачив мене. Нарешті Цариця Ночі зупинилася біля завіси, біля спальної кімнати Білої Королеви, увійшла туди. За нею Бугван “і я. У дальньому кінці кімнати тихо і міцно спала Біла Королева. Я чув її дихання і бачив білу, як сніг, руку, що лежала біля голови. Цариця Ночі підняла свій ніж і підкралася до ліжка. Їй не спало на думку озирнутися. Але Бугван доторкнувся до її руки, вона раптом обернулася, і я бачив, як блиснув ніж. Добре, що Бугван надів залізну сорочку, а то б загинув. Коли Бугван роздивився жінку, він мовчки відскочив назад. Вона також була здивована і не сказала жодного слова, але раптом приклала пальця до вуст і вийшла зі спальної разом із Бугваном. Вона пройшла так близько, що її плаття торкнулося мене, і мені захотілося вбити її. У першій кімнаті вона щось говорила Бугванові пошепки, стиснувши руки, я не знаю, що.

— Потім вони пройшли до іншої кімнати і продовжували говорити. Мені здалося, що він хотів покликати варту, але вона зупинила його і дивилася на нього своїми великими очима, а він був зачарований її вродою. Потім вона простягнула руку, і він поцілував її, а я збирався схопити її, помітивши, що Бугван ослабів, як жінка, і не знає, де добро і зло, аж раптом вона пішла!

— Пішла? — закричав я.

— Так, пішла, а Бугван стояв біля стіни, як сновида, а потім подався геть. Я почекав трохи і пішов сюди!

— Чи впевнений ти, Умслопогасе, що не бачив це все уві сні сьогодні вночі?