…………………………………………………………………………………………………………………………….
Справжню суть цього вірша я збагнув тільки ось-тепер. Тоді ж значення йому не надав.
Схоже, обидві душі, перед тим як покинути плоть земної жінки, очищалися від інформації, що «налипла» на них у земному світі. Скоро одна опиниться на Темному сателіті, друга — у краї без вороття.
Ще якусь мить чулася незрозуміла скоромовка, вже притишена, а тоді Бамбула звалилася. Точніше — осіла на підлогу, затим перекинулася на спину. До неї враз підступився Лікар і спочатку перевірив пульс, потім закотив віко.
— Схоже на отруєння, — сказав.
— Так а слова, точніше голоси, двох людей… — зауважив історик.
— Таке буває. Реакція психіки на критичний стан організму. Ну, там щось відключилося — те, що контролює пам’ять. У такі хвилини людина може балакати все, що на язик навернеться.
Тим часом Курис підійшов до мене і прошепотів:
— Чоловічий голос промовляв халдейські слова.
Я сказав, що знаю і що це не отруєння. Він подивився запитально, але я промовчав. Подумки завважив, що вже в приміщенні не вчувалося запаху глинища.
І тут бліде лице жінки, яка лежала нерухомо, ледь-ледь зарожевіло, а по хвилі взялося життям. Вона розплющила повіки й подивилася карими очима. Тоді сіла і окинула поглядом палату з двадцять одним безпам’ятьком і гурт людей довкола себе. На тлустому обличчі не вгадувалося й натяку на якусь думку чи емоцію. Схоже, потужності мого звіра вистачило, щоб відправити у край без вороття не тільки сина (чи доньку) Мардука, а й
— Так що ж робити? — озвалася управителька. — Може, швидку викликати?
— Почекаймо, — мовив Лікар. — Я не переконаний, що це отруєння. По-перше не пішла піна, а по-друге, ми також їли й пили те ж саме, що й вона. — Він окинув поглядом кожного, запитав: — Як ви почуваєтесь?
Не озвався ніхто.