Любі батьки!
Дякую за лист від мами, який я отримав сьогодні. Тим часом мій попередній лист вже має бути у Вас.
Тут все як завжди, ми зараз перебуваємо на заслуженому відпочинку. Кілька днів тому Ракенбрандт, старий фельдфебель із роти Фріца, помер у казармі за 5 км від фронту.
Пан док. Герлах, брат рейбурзького лісника, просив передати мамі вітання. Він служить лікарем у нашому полку.
До речі, Ви вже давно збиралися показати мені наш останній знімок, вишліть його і я одразу ж надішлю його назад.
У ці дні наступу я знову значно поповнив мій музей сувенірів, але будьте обережними, щоб ніхто не побачив мої фото та інші речі з війни, які я поскладав у бібліотеці.
Позавчора та ще раніше тут були чудові літні днини, але відучора йде дощ. Наразі ми стоїмо на позиціях у найгарнішій місцевості, якщо не брати до уваги монотонні ландшафти Артуа. Під час останніх подій у нашій 12-й роті загинув сержант Шумахер із Рейбурга. Він хотів мені ще щось передати. Загинув напрочуд дивно. Коли повертався з передового поста, то гукнув вартового й одразу впав. До нього негайно кинулися та не знайшли жодного поранення, мабуть, він помер від отруєння газом або серцевого нападу.
Я буду завершувати, адже зараз маю перевірити готовність роти до газової атаки.
Найкращі вітання!
Ваш Ернст.
Любий Фріце!
Мене тішить те, що Ви вдома прочитали такий приємний для мене наказ по дивізії. Тим часом, можливо, наш мавр — із тих, кого Артур Шопенгауер називав «так званими людьми» — прибуде в Ганновер та розповість Тобі про наші останні битви.
Я живу зараз досить одноманітно в нашому лісовому таборі, але постійно чимось занятий. Ранок здебільшого йде на вправи; вдень я зазвичай купаюся в річці. Вечорами нас обстрілюють з усіх можливих смертоносних знарядь, іноді з таких, які ми не можемо розпізнати і з якими можна працювати тільки з укриття. Іноді я прогулююся, здебільшого крізь самотні поля, а після вечері читаю, хоча й не дуже багато. Зараз я дійшов до афоризмів вищезгаданого мислителя, якраз до чудової глави «Про самотнього».
Мене дуже тішить те, що в цілій дивізії у мене бездоганна репутація. Зараз я з моїми людьми займаю найкращі позиції. Про це Ти точно зможеш почути більше від поранених у лазареті. З такою довірою у мене все виходить дуже легко. Тому я радо залишаюся тут і остаточно передумав переходити до авіації або йти слідом за Оппеном до Палестини.