Любий Ернсте!
Мама нещодавно була тут і розказала, що Ти написав додому вже два листи. Сподіваюся, Твоя застуда нині минулася і Ти знову будеш up to date. Мама повідомила мені, що Ханна заручена з лейтенантом Девентером. Тільки не кажи, що Ти дізнався про це від мене. Якщо мама ще не написала Тобі, це означає, що заручини мають залишатися в таємниці, поки наречений щасливо не повернеться додому. Тебе це не ошелешило? Це так дивно, що в Ханни багато прихильників. Мене це тільки тішить, особливо те, що Ханна сама щаслива. Так, діти дорослішають, і дівчатка стають жінками. — Тут біля мене живе сержант Еслебен, хороший солдат, за професією — вчитель, під Юссі він отримав три кулі в ногу; я багато спілкуюся з ним. До війни він здійснив подорож до Пуста й досі згадує про це. Упродовж семи тижнів вони були там у низині. Там він заприятелював із циганами, які безпорадно блукали туди-сюди за кінськими табунами, і він досі завжди носить пояс, подарований 14-річною циганською принцесою, на згадку про кохання, яке тривало вісім днів. Перед початком війни ми теж мріяли про поїздку в Карпати, ну а тепер я найбільше хотів би якось поблукати безмежним степом. Життя направду доволі коротке. Я не хочу нічого, тільки вічно блукати й блукати цілим світом, якщо тільки в мене будуть для цього кілька мільйонів. Ну та я сподіваюся, що це вийде й без них, можливо, якось ми з Тобою відкриємо власну справу та разом щось заробимо. Адже Німеччина стала для мене надто тісною, я хотів би якомога швидше податися кудись далі. І я думаю, що можливість та шлях теж знайдуться. Спочатку трохи повчитися, а потім — вперед.
Найкращі вітання
Твій Фріц!
Любі батьки!
Після довгої поїздки вчора ввечері я нарешті дістався до місця призначення. Я знову отримав 7-му роту і вже переконався, що солдатів це теж втішило, бо кілька людей одразу вибігло мені назустріч, щоб допомогти донести речі та повідомити, що вся рота радіє з того, що я знову приїхав. У кожному разі там залишилося лишень 12 чоловік, кого я знав раніше, особистий склад загалом не дуже великий за кількістю.
Ми стоїмо тут на позиціях, які зайняли під час штурму, неподалік поховані загиблі з нашої роти, сьогодні зранку я вже мав змогу роздивитися місцевість.
Наші казарми розташовані посеред пустища, адже всі навколишні села були зруйновані під час нашого відступу у 17-му. Через це все життя тут нагадує про ковбоїв, адже як тільки відкриваєш двері казарми — опиняєшся немовби у прерії.
З приводу цукру я поговорю зі старшим по їдальні. Надішліть мені, будь ласка, мій тютюн та цигарки.