— Колись читав. Тільки ви стрибаєте з п'ятого на десяте, Савичу.

— Так я закінчу, а ви не перебивайте! — він навіть легенько гримнув, пересунувшись при цьому ще на кілька сантиметрів управо. — Хочеться ж не заморочувавти вас непотрібними подробицями. Лиш те, що треба знати всім для розуміння. Словом, Іванова надихнули успіхи зі схрещенням тварин. І він вирішив далі йти шляхом Творця — вивести нову людську породу.

…Сам Нещерет у ті часи теж подумував про це. Тільки не хотів розказувати професору, аби той не підняв на сміх. Правда, він підозрював — мислить із Івановим у одному напрямку, бо бачив у нього в кабінеті поруч із науковими працями, виданими різними мовами, примірники «Франкенштейна» Мері Шеллі та «Острова доктора Моро» Герберта Веллса. До історії про спробу дослідника створити людину зі шматків мертвої плоті Нещерет ставився скептично, але творами Веллса щиро захоплювався сам, і то в досить зрілому віці. Хто б сказав незадовго до краху Російської імперії, що їм доведеться зустрітися особисто, причому письменник зі світовим іменем приїде спеціально до них у Радянський Союз, доктор не повірив би.

— Починали ми добре, — судячи з інтонацій, спогади приносили щире задоволення. — До речі, знову допоміг письменник, пролетарський, Максим Горький. Комуністичній верхівці, чесно кажучи, було не до того, у них Ленін помер. А тут ще божевільний старорежимний професор пише листи в наркомат освіти. Вони надходили на ім'я Луначарського, а той якось розказав про них Горькому. Письменник тоді жив у Сорренто, в Італії, з більшовиками посварився, до нової країни лише придивлявся. Ви читали Горького?

Левченко нічого не читав — не тягнуло.

— Дещо, — мовив уголос.

— Ну, навряд чи, Андрію, ви звернули увагу на його маніакальне, інакше не скажеш, захоплення теорією «нової людини». Вона повинна, на думку Горького, рано чи пізно з'явитися саме в новому суспільстві. Тому, як сказав потім професор, стрепенувся. Так і сказав, бо їздив до нього за підтримкою, двадцять років тому в Європу їздити можна було набагато вільніше й без смертельних для себе наслідків… Добре, закінчу: Горький написав Луначарському, що йому було б цікаво як літератору створити нарис про те, як у молодій країні Рад виводять нових громадян.

— Пам'ятаю. Вчора ви теж щось говорили про безумні теорії, з якими носилися вчені саме два десятки років тому.

— Аби ж тільки вчені, Андрію! Ви молодий, не пам'ятаєте, але тоді ледь не вся Європа цим захворіла! Іванову варто було поділився своєю теорією про схрещення людини з твариною. Статті на основі його виступів лиш почали публікувати — а радянські журнали вже друкують перші твори про досліди над людьми! Думаєте, історія про голову однієї людини, пришиту до тіла іншої — вигадки? Не читали товариша Беляєв?