3

Він ще довго згадував свій переляк, коли до нього на варшавській вулиці підійшли двоє в цивільному, показали жетони СС та звеліли сідати в машину.

Сталося це в лютому минулого року. Тоді Червона Армія перемогла німців під Сталінградом, пішла в наступ, почала звільняти Донбас та дійшла до Харкова. Нещерет, хоч і встиг за ці роки довести власну відданість рейху та фюреру, мав такі собі пташині права в генерал–губернаторстві, працюючи у варшавському університеті. Його вважали агентом гестапо, що не відповідало дійсності, тож намагалися при ньому сумнівних розмов не вести. Проте сталінградська поразка німців на короткий час позбавила поляків обережності. Так Антон Савич почув краєм вуха про наступ радянських військ.

Здогадуючись: колеги напевне читають підпільні листівки або навіть десь потай слухають інше, крім німецького, заборонене радіо.

Від початку війни з СРСР на нього писали вже три анонімних доноси. Всякий раз говорилося, що професор має зв'язки з рухом опору, а якось ще й вказали — причетний до переховування євреїв. У кожному випадку після перевірки Нещерета відпускали, а він потім ловив на собі погляди тих, із ким працював разом. Здогадувався: так мстилися за колаборантство. Зі свого боку ніколи жодних підозр не озвучував, хоча б через побоювання, що тоді вб'ють, як зрадника. Здогадуючись, що на нього знову накатали анонімку, Антон Савич налякався. Адже обстановка на фронті для німців не сприятлива, значить, підозрілість зростає в геометричній прогресії. Ворогів, таємних агентів треба виявляти активніше. Й не лише комуністична, але й гітлерівська практика показувала: методи однакові, шпигуном зроблять будь–кого.

Офіцер СС, до якого його привели, заспокоїв, здивував та потішив одночасно. Відразу, без передмов, показав Нещеретові копії його статей на тему можливості вдосконалити людську породу. Запитав, чи не фантазії це й чи зможе він реально, за наявності всього необхідного, втілити їх в життя. Перш, ніж доктор відповів, офіцер дав йому рукописний звіт одного з агентів, датований липнем сорок першого року. Прізвище завбачливо закрив. Але Антона Савича зовсім не цікавило, хто з присутніх на його публічній лекції міг написати таку розгорнуту доповідь. Тим більше, що не збирався заперечувати свої слова. Тим більше — соромитися їх.

Адже в ті дні, на хвилі тотального патріотичного підйому німців, вирішив чи не вперше викласти свою теорію про перетворення людей на суперсолдатів за власною оригінальною методикою. Невелике військо здатне буде перемогти на фронтах, а в тилу від них буде навіть більше користі. Бо додатково сіятимуть страх. Виявляється, в хазяйновитих німців нічого не пропадало, кожне слово бралося на облік, а найбезумніша ідея фіксувалася.