— Ми в тій справі поки що зовсім не зрушили з місця, хоча й непогано знаємо свій повіт. Дати її новачкові — означає завчасно приректи на невдачу.

— У подібних випадках, коли злочинець, напевно, звихнутий маніяк, результатів можна досягти тільки копіткою роботою. Облави слід улаштовувати там, де збирається багато народу, або ж розставляти пастки.

— Ні для того, ні для того не маємо людей і відповідного оснащення.

— Про все це я не раз і не двічі писав у воєводство. Замість допомоги отримував виключно добрі поради, а тепер — ще й бабу на карк. Дідько побрав би таку роботу! А кому потім намнуть шию? Зрозуміло, майорові Станіславу Зайончковському.

Зигмунт Полєщук був змушений визнати, що у словах начальника — велика частка правди. Міська комендатура міліції в Забєгові й справді зайшла в скруту, та майор не хотів розуміти, що подібний стан майже в кожному місті, отож воєводські власті при найбільшому бажанні не могли зарадити одночасно всім підпорядкованим комендатурам. Капітан уявив собі, яке враження справить у Ченстохові розповідь командированої до Забєгова Слівінської. Знову спробував пом’якшити справу:

— Ще не бачив жінки, а так упереджено настроєний. А вона ж може бути першокласним фахівцем. У Катовіцях чудово знають наше становище, та й «абетковий убивця» там також викликає неабиякі побоювання. Із Забєгова до Катовіць якихось півтори години їзди. Злочинець може легко перебратися на їхню територію. До всього ж, вони відповідають перед Варшавою за ціле воєводство, отже, й за нас. Новачка нам, напевно, не пришлють.

— Кваліфікована сила, — іронічно розсміявся майор, — знаєш той анекдот про друкарку й кваліфіковану силу? Дякую за таку допомогу. Мало того, що ні до чого не здатна, то ще й стрілятиме очима до моїх хлопців. Знаю це наперед.

— А може, вона негарна? Косоока, крива, горбата...

— Це ще гірше! — не на жарт перелякався Зайончковський. — Хай краще буде гарна.

— Не сказав би, що ти надто послідовний. Тому, сподіваюсь, і від доручення їй тієї справи також відмовишся.

— Не сподівайся. Якщо воєводство вважає, що та Слівінська така здібна, то хай вона доведе, на що здатна.

— Боюся, що Слівінську в Забєгові не чекає легке життя.

— Отож. І що швидше вона звідси забереться, то краще.

2. Кава для майора Зайончковського

2.

Кава для майора Зайончковського

Навіть такий служака, як майор Зайончковський, мимоволі визнав, що лейтенантові Барбарі Слівінській нічого закинути. До комендатури з’явилась у формі й відрекомендувалася за всіма вимогами статуту. Фігуру худорлявої, стрункої дівчини вдало підкреслював добре пошитий стрій, з-під спіднички (на три пальці вище від колін) виглядали стрункі ноги. Темні панчохи лише підкреслювали форму литки. Капітан Полєщук, який в цілій комендатурі вважався найкращим знавцем тих справ, визнав, що нове надбання Забєгова видається дуже і дуже цікавим.