Харрі відповів коротко.

Расколь кивнув і сумно поглянув на Харрі:

— Я боявся, що саме так ти і відповіси. Ти не залишаєш мені вибору, Спіуні. Ти пам’ятаєш, що я сказав, коли ти запитав, чому я тобі довіряю?

Харрі кивнув.

— Кожен із нас живе заради когось або чогось, вірно, Спіуні? І цього ми можемо позбутися. Число триста шістнадцять тобі що-небудь говорить?

Харрі не відповів.

— Що ж, можу повідомити, що це номер кімнати в московському готелі «Міжнародний». Чергову по поверху, на якому розташований номер, звуть Ольга. їй скоро на пенсію, і вона мріє про тривалу відпустку на Чорному морі. На поверх ведуть двоє сходів, можна й на ліфті піднятися. До речі, там ще і службовий ліфт є. А в номері два ліжка, що стоять окремо.

Харрі глитнув.

Расколь опустив лоб на долоні:

— Дитина спить на тому, що стоїть ближче до вікна.

Харрі підійшов до дверей і щосили ударив по них кулаком.

Відлуння удару розкотилося по коридору. Він усе стукав і стукав. Поки не почув звук ключа, що повертався в замку.

30 Вібродзвінок

30

Вібродзвінок

— Соррі, але раніше під’їхати не міг, — повинився Ейстейн, коли Харрі сів до нього в машину біля кіоску «Фрукти і тютюн Елмера».

— З поверненням! — сказав Харрі, намагаючись угадати, чи розуміє водій автобуса, що вивертає праворуч, що Ейстейн і не подумає його пропустити.

— Нам до Слемдала? — Ейстейн не звернув ніякої уваги на відчайдушні гудки автобуса.

— До Бйорнетроккета. Ти ж мав поступитися йому дорогою.

— Вирішив правила порушити.