Мьоллер криво посміхнувся і зауважив, що, за його прикидками, розслідування не почнуть, оскільки для цього немає ніяких підстав, та і взагалі реакції з боку начальства не буде.
У під’їзді було тихо. Харрі зірвав захисні стрічки перед квартирою. Замість вибитого скла в двері було вставлено шматок фанери.
Він увійшов до кімнати й озирнувся. Вебер говорив, що вони спершу все сфотографували і лише після цього приступили до обшуку, так що потім усе поставили на місце. Та все ж Харрі не міг звільнитися від неприємного відчуття, що чужі руки чіпали його речі. Загалом, не так багато у нього було того, що не призначалося для чужих очей — кілька палких, але зовсім давніх любовних послань, розкрита пачка презервативів із напевно минулим терміном користування і конверт із фотографією трупа Елен Єльтен — зберігати таке вдома, напевно, визнали збоченням. І крім того, два порножурнали, платівка Бонні Тайлер і книжка Сусанне Брьоггер[62].
Харрі довго дивився на миготливе червоне вічко автовідповідача і тільки потім натиснув кнопку. Знайомий дитячий голос наповнив усе приміщення:
— Привіт! Сьогодні був суд. Мама плаче, сказала, щоб я тобі подзвонив.
Готуючись до гіршого, Харрі зробив глибокий вдих.
— Завтра ми будемо вдома.
Харрі затримав дихання. Він не помилився? Завтра ми будемо вдома?
— Ми перемогли. Ти б бачив, Харрі, батькових адвокатів. Мама каже, вони були упевнені, що ми програємо. Мама. Ти хочеш… ні, вона просто плаче. Ми зараз ідемо в «Макдоналдс» святкувати успіх. Мама просить дізнатися, чи зможеш ти зустріти нас завтра. Бувай.
Харрі чув у слухавці дихання Олега, хтось висякався й засміявся. Потім Олег, притишивши голос, сказав:
— Буде здорово, якщо ти зустрінеш нас, Харрі.
Харрі опустився на стілець. Величезний клубок у нього в горлі розтав, і з очей бризнули сльози.
ЧАСТИНА VI
ЧАСТИНА
VI
41 C#MN
41
C#MN
На небі не було ні хмарки, але дув крижаний вітер, і Харрі з Еуне, піднявши коміри курток і притиснувшись один до одного, попрямували по березовій алеї, що вже скинула на зиму своє літнє вбрання.
— Я розповів дружині, яким щасливим голосом ти говорив мені, що Ракель і Олег повернулися додому, — сказав Еуне. — Вона запитала, чи означає це, що ви скоро з’їдетеся.