В комендатурі не працювали кондиціонери, й турецькі офіцери сиділи в армійських майках трав'янистого кольору, що потемніли від поту. Молоді люди пред'явили свої анкарські та стамбульські посвідчення і офіційний лист від фірми «Слов'янський базар» — про намір фірми відродити колишню туристичну славу Хіоса і створити на острові мережу казино та кабаре з участю слов'янських дівчат. Офіцерам ця ідея сподобалась. Вони видали Зауру Хамзину перепустку на пересування по острову та допомогли взяти на автобусній станції в оренду старий зелений автобус без вітрового скла, подірявлений кулями. Водій-грек, хоч і взяв охоче гроші — десять глобо, проте вперто не хотів З НИМИ розмовляти. Вибоїстою гірською дорогою піднялися до селища Воліссос, над яким на вершині гори домінувала старовинна генуезька фортеця, стіни й башти якої у прозорому блакитному повітрі здавалися особливо похмурими.

Зморені спекою, жахливою дорогою (сорок кілометрів вони подолали за дві години), запаморочливими пахощами жасмину, вони були пригнічені враженням, що справив на них концтабір для грецьких полонених, розташований у старовинному амфітеатрі. Грек-водій почав щось гнівно вигукувати й махати руками, але вони його не зрозуміли. Бійці лягли в затінку попід апельсиновими деревами і моментально заснули. Тільки Заур Хамзин — непримітний, сірий і прудкий, мов ящірка, — подався в село, де зустрівся з місцевою акушеркою, старенькою тітонькою Хрисанфою, і довго розмовляв про щось, звіряючи по карті маршрут.

Операція «Ахіллесова п'ята» мала бути синхронізована до хвилини для обох груп, починаючи з 1.00 AM: координував дії груп на Крейдосі та Хіосі Гайдук з резиденції на острові Евіа.

Рівно опівночі «турецька» група вирушила до генуезької фортеці. Липка спекотна ніч була сповнена стрекотіння цикад і шурхоту кущів, через які продиралися спецназівці. Ще вдень, біля того апельсинового гаю, де відпочивали, у маленькій капличці вони знайшли закладену раніше зброю, шоломи, прилади нічного бачення та електронну апаратуру, залишену для загону грецькими підпільниками, що діяли на острові.

Діставшися стін фортеці, спецназівці знайшли на західному боці велику вежу з проламаною стіною. Заур підняв руку. Була перша година ночі. В шоломі командира звучали голоси Гайдука і майора Соркіна з «грецької» групи, а на внутрішній поверхні — дисплеї захисного щитка — висвітилася інформація про ситуацію на острові Крейдос. Коли «грецька» група почала наближатися до володінь Крейди, капітан Заур Хамзин жбурнув камінь усередину вежі.