* * *

Битва. Вперше він встає проти брата.

Ця атака — раптова й підступна. Ґаллеі перший кидає своїх святих воїнів у бій, а його власна Присутність репетує разом із люттю, виє про зраду й нечесність.

Ґаллеі завжди мало що розумів й ніколи не міг сягнути поглядом далі, ніж на кілька днів наперед. І все ж лють Володаря Гроз розриває небо.

Але він не дасть себе зламати. Не сьогодні.

Шеренги його важкої піхоти підтримують полки венлеґґів. Закуті в хітин воїни стоять твердо, наче вони вросли в землю, атака за атакою розбивається об мур їхніх щитів.

Якщо вони витримають — він дасть кааф те, про що та просить.

Землю, де вони зуміють виховати наступне покоління.

І мир.