Втім, навряд чи треба було запитувати Сокола про наслідки його досліджень. Геолог не увійшов, а влетів до каюти. Потім він проробив кілька неймовірних танцювальних рухів, що закінчилися стрибком чи не під саму стелю. Його очі сяяли, ніс і одна щока були заплямовані чорнилом і якимсь червоним хімічним реактивом. Захлинаючись від збудження, Сокіл вигукнув:

— Це інфрарадій, Миколо Петровичу! Сумнівів немає! Вага, величезна радіоактивність, всі інші показники говорять про одне й те ж саме: Галя знайшла солі інфрарадію! Галиночко, чи ж розумієте ви, що це означає? А, та що там казати!

Він кинувся до Галі і розцілував її. Розгублена дівчина тільки руками змахнула:

— Вадиме Сергійовичу, що ви робите! Ой Вадиме Сергійовичу!

Втім, Сокіл не бачив і не чув нічого. Він підбіг до Риндіна, який вже весело сміявся, і так само міцно розцілував його. Потім спинився перед Ван Луном, хотів було обійняти і його, але тут-таки махнув безнадійно рукою:

— Все одно, Ван, ви нічого не розумієте в емоціях. Ні, мені треба заспокоїтися, залишитися на самоті!

Він вибіг за двері, в коридор — і звідти до товаришів долинули його переможні вигуки:

— Є інфрарадій! Ура, є інфрарадій! Ура!

РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ,

РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ,

що описує досліди з інфрарадієм і небезпечний стан, в якому опинився Вадим Сокіл, що так і не навчився добре стріляти; крім того, розділ розповідає, як було знайдено ультразолото і як був викрадений Ван Лун.

Галі Рижко довелося пролежати не дві-три, а цілих п’ять довгих діб: червоний опух спадав дуже повільно, а головне — не стихав гострий біль. Увечері в дівчини піднімалася температура, і біля неї по черзі вартували Риндін і Ван Лун. Сокіл не виходив з лабораторії, вкрай зайнятий складними дослідженнями властивостей і особливостей інфрарадію. Лише іноді, коли в лабораторії протікали довготривалі реакції, які не потребували спостереження, він сідав коло Галі і з захопленням розповідав товаришам про хід своїх досліджень.

Доводиться визнати, що дівчина багато чого не розуміла в тих розповідях. Мова йшла про нейтрони і фотони, про альфа-, бета— і гамма-частинки, про одиниці виміру радіоактивності, які називалися кюрі і рентгенами. Мова сучасної фізичної хімії виявлялася надто складною для Галини Рижко, яка звикла була пишатися своїми знаннями.

Та й взагалі, правду сказати, розмови про інфрарадій викликали в неї деяку досаду. Адже ж це він, знайдений нею в печері мінерал, наче щоб відомстити, примусив її лежати без руху в той час, як усі учасники експедиції були зайняті напруженою працею. А Галі доводилося додержуватися постільного режиму — не можна було й думати про те, щоб порушити розпорядження Миколи Петровича…