Ми пробули біля священного каміння до вечора. — Жодного звуку не долинало більше з боку боліт. Ми з Квалі лазили по печерах, полохаючи змій, що ховалися там від спеки. Стіни більшості печер були помережані малюнками. Однак художники зобразили на них звичайних тварин Африки. Малюнок батька Квалі був єдиним.

— А твій батько, Квалі, бачив великих звірів не тут?

— Ні, начальник. Він бачив біля озера один день дороги звідси. Завтра підем….

— Скажи, Квалі, а за що бельгійці вбили твого батька?

Обличчя молодого негра зробилось похмурим, в очах спалахнули недобрі вогники.

— Ти якої земля, начальник? Англієць?

— Ні, я поляк. Польща там, далеко, — я показав на північ.

— Про Радянську Росію чув?

Квалі кивнув.

— Це поряд. Тільки Радянська Росія — велика країна, а моя — маленька…

— Знаю, — сказав Квалі, — вчитель говорив. Квалі вчився… Один рік, — пояснив він і раптом посміхнувся. — Школа дуже добре. Радянський Росія — дуже добре.

Він глибоко зітхнув, його обличчя знову стало похмурим.

— Батько заступився моя мати. Ударив бельгійський солдат. Батька розстріляли, п'ятнадцять інший воїн. Нгоа теж… За віщо?..

Що я міг відповісти? Я простягнув йому руку, і він міцно потис її.

— Квалі твій друг, — сказав він. — Ти добра чоловік. Джонсон — добра чоловік. Квалі тобі помагай, начальник.

Він узяв мене за великого пальця правої руки і сильно потягнув, а потім простягнув мені свій великий палець, і я також посмикав за нього.

Ми уклали дружній союз…

Увечері з допомогою Джонсона вдалося дізнатись у Квалі, що означають малюнки в печерах. На плато раніше відбувались обряди посвячення у воїни. Кидали жереб, і кожний молодий мисливець повинен був убити того звіра, який ви'іав йому на долю. Щоб полювання пройшло вдало, мисливці малювали на стіні печери зображення тварин. Якщо від сходу до заходу сонця мисливець не зміг підстрелити звіра, обряд посвячення відкладали на рік.

Квалі теж пройшов тут посвячення. Він повинен був убити лева. І він намалював його на стіні печери біля великих звірів, зображених батьком. Лева йому вдалося вбити, і шрам — пам'ять про те полювання… Рік посвячення Квалі був останнім роком виконання обряду на плато. Потім бельгійці заборонили неграм виходити за межі територій, розміщених поблизу селищ. А незабаром у селі, де жив Квалі, більшість чоловіків було розстріляно бельгійськими солдатами… Квалі відбився і втік…

Ми сиділи біля вогнища. Легкий вітерець приносив із джунглів аромат якихось квітів. Вдалині реготали гієни.