В стіні очерету з'явився широкий вилом, а в глибині його, метрів за десять від берега, важко підвелося щось величезне, схоже на гігантського крокодила. Його блискуча луска відливала золотом і зеленню. Велетенська багрова паща широко розкрилась, оголивши два ряди зубів-кинджалів. Відштовхнувшись могутніми перетинчастими лапами, потвора стрибнула до плоту, але промахнулась і важко гепнулась у зарослі. Залунали постріли. Джонсон вистрілив тільки раз і випустив усю обойму туди, де тріщав очерет.

Не встиг я перезарядити карабін, як очерет розсунувся, і величезне тіло тиранозавра стрибнуло у воду. Раніше ніж ящір встиг пірнути, Джонсон двічі вистрілив. Пліт здригнувся, і на носі появилася величезна лапа з кривими кігтями, а потім голова хижака.

Тріснули нейлонові канати, і наш корабель почав розпадатися. Але потвора була вже важко поранена, втрачала силу. Квалі сунув їй у пащу важке весло. Щелепи закрились, весло затріщало. Ящір на кілька секунд завмер в єдиноборстві з людиною. Джонсон знову вистрілив двічі. Голова чудовиська зникла під плотом.

— Все, — сказав Джонсон і опустив карабін.

Я не повірив:

— Зараз появиться знову!

— Все, — повторив старий мисливець. — Кінець… по одній розривній кулі в кожне око…

— Ви зіпсували череп, — вирвалося в мене.

— Щоб він не зіпсував вашого, — посміхнувся Джонсон. Ми почекали кілька хвилин, але ящір не появився. Поки негри лагодили пліт, ми з Джонсоном опустили на дно стальну кішку. Глибокий протік перевищував тут тридцять метрів.

Я був у відчаї. Вбити сучасного тиранозавра і втратити його!..

— Може, випливе, — намагався втішити мене Джонсон. Але на це годі було розраховувати.

— До чого ж не пощастило, — з досадою вимови; я. — Адже нічого не зосталося, крім подряпин на колодах плоту.

— Трошки зостався, — заперечив Квалі. — Візьми, начальник…

І він простягнув мені уламок весла. В мокрій деревині стирчав гострий конічний зуб, завдовжки близько десяти сантиметрів.

Ми вирушили назад. Коли пліт минав вилом в очереті, в ніс знову вдарив незвичайний сморід.

— Треба заглянути в його лігво, — зауважив Джонсон, і перший вистрибнув на берег.

Я збирався стрибнути й собі, коли зненацька зарослі затріщали.

— Стопі — крикнув Джонсон, піднімаючи штуцер. «Ще один тиранозавр», — промайнуло у мене в голові. Але мисливець уже опустив зброю.

— Скоріше сіті! — вигукнув він. — Тут є маля. Візьмемо його живцем!

Чорні воїни підхопили сіті та зв'язки нейлонових шнурів і кинулись в очерет.