* * *
Поволі дощ ослабав, робилося тихше, а холодний, чистий, прозорий блеск заливав повітря.
Ровами плила вода, по небі пересувалися легкі, білі хмарки, сонце обтирало заплакане лице. З поля тягнуло свіжостю трави і цвітів, лани збіжя гейби купалися у чистій воді, втішні, що туча їх не доторкнула, лиш змучила і зосмішила ліс.
Галузє поламане, обдерте листє лежало купами, перемішане з ледом. Одні дерева повиривані з корінєм спиралися на міцнійших своїх товаришах і привалювали їх своїм тягарем. Інші, крайні, лежали догори корінєм у ровах води, що з гнівом, гуком і трудом продиралася через покладені їй запори.
* * *
Матій довго не міг прийти до себе, оглядався, як би сам собі не вірив, що він жиє і нічо єму не сталося.
Зітхнув глибоко і перехрестився.
Вкруг него було так тихо, спокійно, що якби не мокре шматє, не переполохані коні та й не поламаний, не збитий перед єго очима тучею ліс, то виділо би ся єму, що лише страшний сон єго мучив.
* * *
Коли се щось ударило єго в саме чоло. Грудка леду, як голуб’яче яйце, лежала коло єго ніг. Він підніс і розкусив, а там було чотири листки: яворовий, кленовий, осиковий і смерековий.
Тимотей Бордуляк
Тимотей Бордуляк
Народився 2 лютого 1863 р. в с. Бордуляки Бродівського району на Львівщині. Закінчив богословський факультет Львівського університету. З 1889 р. – священик і вчитель початкової школи в галицьких селах, з 1899-го – в с. Великий Ходачків біля Козової на Тернопільщині, де й помер 16 жовтня 1936 р. Упродовж 1891–1899 рр. Т. Бордуляк видрукував у газеті «Діло», ілюстрованих календарях товариства «Просвіта» та збірниках «Бібліотеки “Батьківщини”» понад двадцять оповідань, більшість з яких склали збірку «Ближні» (Львів, 1899). З 1902 по 1916 р. він опублікував у галицьких виданнях ще сім оповідань. Окремі оповідання Бордуляка перекладалися російською, польською, німецькою та шведською мовами.