— Люди зазвичай мають схильність зосереджуватися на дрібницях, щоб захистися від нестерпності великих подій, — сказав Клінт. — А твоя мама мала рацію, Джаре.
— Ти ж не насправді думаєш, що випалювальні бригади заведуться і в Дулінгу, авжеж?
Клінтові згадалася назва одного старого роману
– Є речі, про які ти не знаєш, — сказав Клінт. — Але оскільки є люди, які те знають — чи принаймні підозрюють, — сьогодні ввечері я введу тебе в курс справи.
Потім у мене може не бути такої можливості, подумав Клінт. — Я привезу тобі з Мері вечерю. Подвійні гамбургери, подвійний машз Піца-фургону, годиться? Тобто, якщо вони ще не прикрили свій бізнес, гаразд?
— Звучить грандіозно, — зрадів Джаред. — А як ще щодо чистої сорочки?
— Тоді це буде офіцерська синя сорочка. Я не хочу, щоб мене побачили біля нашого дому.
Джаред спершу нічого не відповів. Клінт уже було хотів перепитати, чи той його чує, аж тут син промовив:
— Прошу, скажи мені, що це в тебе просто параноїдальний настрій.
— Я все поясню, коли приїду. Тримай Мері в притомності. Нагадуй їй, що вона не зможе їсти піцу крізь кокон.
— Я так і зроблю.
– І ще, Джареде.
— Йо?
— Копи не інформують мене щодо їхньої стратегії в упорядкуванні місцевої ситуації — наразі я не належу до їхніх улюблених персон — але на їхньому місці я б ретельно прочесав усе місто і склав загальний реєстр усіх сплячих жінок, плюс місця їхнього перебування. Террі Кумс може й не бути достатньо розумним або не зовсім контролює ситуацію, щоби про це подумати, але я вважаю, є там один чоловік, який з ним працює, котрий на це здатний.
— Окей…
— Якщо вони з’являться там, біля вас, сидіть тихо і… є там якийсь сховок, у тому будинку? Я маю на увазі, щоб не підвал?
— Не певен, я його як слід не обстежував, але, гадаю, тут є горище.
— Якщо побачиш на вулиці копів, ти мусиш усіх перенести туди.
— Господи, справді? Ти мене дійсно вже лякаєш, тату. Не певен, що я тебе розумію. Чому я не мушу дозволити копам знайти маму і місіс Ренсом, і Моллі? Вони ж тут не палять жінок, правильно?