— Джінет, з ким би ви…

— Не заважайте мені, доку. Мені тре’ зробити цю справу.

— Я хочу, щоб ви вийшли на спортивний майданчик.

— Що? Я не можу цього зробити, у всякому разі сама я не можу. Це ж тюрма, самі знаєте.

Вона відвернулась від Клінта і вгляділася у душову.

— Ну от, той чоловік пішов. Ви його відстрашили, — видала вона схлип. — І що мені тепер робити?

— Усі двері незамкнені, любонько.

Ніколи в житті Клінт ще не використовував такого інтимного слова, звертаючись до утримуваної, але зараз воно прозвучало природно, бездумно.

— Я попаду в рапорт за погану поведінку, якщо так зроблю.

— Вона стеряна, — промовила Ейнджел, не підводячи голови.

— Піди, Джінет, — сказала Євка. — Пройдися крізь меблеву майстерню і через спортивний майданчик на город. Там молодий горошок, солодкий, як мед. Накладеш собі в кишені і повернешся назад. Ми з доктором Норкроссом уже все з’ясуємо і тоді зможемо влаштувати пікнік.

— Гороховий горе-пікнік, — промовила крізь завісу свого волосся Ейнджел і пирснула.

— Піди, зараз же, — сказала Євка.

Джінет подивилася на неї непевними очима.

— Той чоловік може бути там, — вговорювала Євка. — Тобто, я впевнена, що він там.

— Або, радше, у твоїй брудній сраці, — докинула Ейнджел крізь волосся. — Ховається там. Піди, знайди мені гвинтового ключа, і я допоможу тобі знайти його.

— У тебе злий язик, Ейнджел, — сказала Джінет. — Злий. Вона було вирушила коротким коридором Крила А, та потім застигла, вп’явшись очима в косий прямокутник світла на підлозі, немов загіпнотизована.

— А я кажу, що ти не можеш не зважати на квадрат світла! — промовила тихенько Євка.