Саме це Френк і мав намір зробити. Якщо це поверне жінок? Щасливий фінал. Якщо ні? Помста за те, що забрала єдину важливу людину в його житті. Так чи інак? Проблему залагоджено.
7
7
Якраз коли Ван Лемплі дійшла до свого захололого МВХ — без жодної думки, що робити далі — повз неї гунув якийсь хлопець на велосипеді отого типу, що з високо задраними ручками керма. Він мчав з достатньою швидкістю, щоб йому здувало волосся назад із чола, а на його обличчі закляк вираз невимовного жаху. Причиною цього могла бути будь-яка з тих десятків ситуацій, на які був багатий сьогоднішній світ, але Ван не сумнівалася, що саме підпалило такий вогонь під цим хлопцем. Це була не інтуїція; це була тверда, як скеля, впевненість.
— Хлопче! — гукнула вона. — Хлопче, де вони?
Кент Дейлі не звернув на неї уваги, тільки ще швидше закрутив педалі. Він думав про ту стару бездомну жінку, з якої вони збиткувалися. Не варто було їм того робити. Це Бог їм відплачує.
8
8
Хоча Мейнард Ґрайнер покинув храм науки ще у восьмому класі (і той храм був вельми радий його відходу), він добре розумівся на техніці; коли молодший брат подав йому базуку і один снаряд, Мей повівся з ними так, наче робив це все своє життя. Він оглянув споряджену вибухівкою головку снаряду, дріт, який ішов збоку, і хвостові крильця. Тоді гмикнув, кивнув і приставив крильця снаряда до канавок всередині труби. Той сковзнув, як намащений. Він показав на важіль над спусковим гачком і під чорним інвентарним шильдиком з чорного пластику.
— Відтягни назад цю штуку. Треба його замкнути.
Зробивши це, Лов почув «клац».
– І це все, брате?
— Мусить бути, якщо Фріц вставив нову батарейку. Я думаю, тут ’лектричний заряд запускає ракету.
— Якщо не вставив, я туди повернуся й на шмаття його порву, — сказав Лов.
Очі у нього сяяли, коли він постав перед вітринним вікном Дрю Т. Баррі і поклав собі на плече базуку в найкращому стилі фільму про війну.
— Відійди вбік, братику!