«У тринадцятому вагоні поїзда, що нісся крізь ранкову імлу на Київ, пролунав чийсь страшний крик. — Сука!!! Хто впустив у вагон абізяну?!! Пиздець!!! Вона куре в тамбурі! А-а-а!!! Міліція!!! По вагонах, гучно грюкаючи дверима, у бік хвоста поїзда тікав павіан з кульком, а за ним мчали троє селюків, дбайливо вдягнутих державою у мусорську форму. — Стій, мавпун! Тебе заарештовано! В поїзді курити не можна! Штраф 300 гривень! Плати штраф! Стій, мавпо, ми тебе бачили! Павіан домчав до самого хвоста поїзда, ногою відкрив останні двері, жбурнув кульок з буряками в мусорів, тричі перехрестився і на повному ходу цибанув у невідомість. «Слава Бабуїні! Просто перебувай у Ненародженому!» — почулося здалеку, і в цю саму мить потужна блискавка їбанула по останньму вагону з мусорами. Чікіта ля трагедія!»

«У тринадцятому вагоні поїзда, що нісся крізь ранкову імлу на Київ, пролунав чийсь страшний крик.

— Сука!!! Хто впустив у вагон абізяну?!! Пиздець!!! Вона куре в тамбурі! А-а-а!!! Міліція!!!

По вагонах, гучно грюкаючи дверима, у бік хвоста поїзда тікав павіан з кульком, а за ним мчали троє селюків, дбайливо вдягнутих державою у мусорську форму.

— Стій, мавпун! Тебе заарештовано! В поїзді курити не можна! Штраф 300 гривень! Плати штраф! Стій, мавпо, ми тебе бачили!

Павіан домчав до самого хвоста поїзда, ногою відкрив останні двері, жбурнув кульок з буряками в мусорів, тричі перехрестився і на повному ходу цибанув у невідомість. «Слава Бабуїні! Просто перебувай у Ненародженому!» — почулося здалеку, і в цю саму мить потужна блискавка їбанула по останньму вагону з мусорами. Чікіта ля трагедія!»

Томас втік з основного місця роботи, а саме з цирку, скориставшися недбалістю та стихійним алкоголізмом персоналу. Звичайно, а інакше й бути не могло, він одразу обрав найбільш очевидний курс — на Київ. Бо, по-перше, він знав про його існування, а по-друге, неодноразово чув, що туди всі пруться у пошуках щастя, роботи, перспектив, просто харчів, особливого статусу тощо. Ну, і по-третє, вокзал був неподалік, і це стало свого роду запрошенням до нового, вільного життя. Але вільне життя ніколи не буває спокійним, послідовним, стабільним, легкодосяжним. Томас Якович відчув це майже одразу, в тамбурі плацкартного вагона, де встиг лише кілька разів перекурити, трохи помріяти і ненадовго заснути на підлозі. Одразу після цього розпочався новий етап його творчих походеньок, іншими словами — мавпун встряг у неприємну пригоду.

Отже, почнемо занурення з диспозиції та загальної атмосфери, що склалася на момент стрибка у придорожні хащі. Ніч, брудні прокльони, мавпа, що гепнулася сракою в колючі будяки, а пикою крепко проїхалася по крупному гравію. Ось-ось має розгорнутися драма.