Дерк не пішов за ними. Він мав скутер, і він знав, куди вони прямували. Якщо виникне потреба, їх легко можна буде знайти. Але де решта? Де Розеф та його тейн? Де Гарс Джанасек? Дерк розвернувся і полетів у зворотному напрямку, вгору за течією, почуваючи себе набагато впевненіше. Коли мисливці розділилися, з ними буде легше мати справу. Продовжуючи оглядати береги, сподіваючись побачити інших мисливців, які теж могли шукати переправу, він швидко летів над річкою. Вода вирувала лише за два метри під його ногами.

Пролетівши близько двох кілометрів на північний схід від бистрини, Дерк побачив Джанасека, з спантеличеним обличчям, що стояв на березі.

Здається, він був один. Дерк гукнув його. Джанасек, здригнувшись, глянув нагору, потім помахав йому рукою.

Дерк опустився. Посадка вийшла невдалою. Вершина скелі, на якій стояв Джанасек, була вкрита гладким килимом зеленого моху, і скутер Дерка, ковзнувши по ньому, мало не сповз у річку, але Джанасек вчасно схопив його за руку.

Дерк вимкнув гравітаційні грати.

- Дякую, - подякував він Джанасека. – Схоже, тут не дуже приємно купатись.

- Я саме про це думав перед твоєю появою, - відповів Джанасек. Вигляд у нього був змучений. Обличчя та одяг покривали плями бруду, руда борода намокла від поту, пасмо зліпленого волосся звисало на чоло. – Я стою і намагаюся вирішити, що мені далі зробити: чи ризикнути випробувати силу течії тут, чи витрачати час на пошуки безпечного броду, якого може й не бути. - Посмішка ковзнула по його обличчі. – Але де ти їх узяв?

- У Піра, - відповів Дерк і почав розповідати Джанасеку, як він біг до згорілого аеромобіля.

– Ти живий, – перебив його Джанасек. - Я можу обійтися без нудних подробиць, Т'Ларієн. З учорашнього ранку сталося багато подій. Ти бачив брейтів?

– Лорімаара та його тейна. Вони зараз нижчі за течією.