(Добре було б, щоб і справжній так само завалило... тільки щоб нас не було всередині.)

так у двох місцях, як ескімоські голки, визирали верхівки цементних кілець. Денні підійшов до них, присів навпочіпки й почав копати. Дуже скоро темна паща одного з кілець відчинилася, і хлопчик протиснувся в холодний тунель. Він уявляв себе Патріком Макґугеном, секретним агентом (цю програму на беррінґтонському телеканалі показували двічі, і тато жодного разу її не пропустив — він готовий був не ходити в гості, щоб залишитися вдома й подивитися «Секретного агента» або «Месників», а Денні завжди дивився разом з ним), що тікає по швейцарських горах від агентів КДБ. Отут були лавини, а його подружку вбив отруєною стрілою сумнозвісний агент КДБ Слоббо, але десь неподалік була антигравітаційна машина росіян. Можливо, в кінці цього тунелю. Він дістав свій автомат і покрокував по цементному тунелю, широко розкривши насторожені очі, видихаючи повітря.

Дальній кінець кільця виявився щільно перекритий снігом. Денні спробував прокопатися наскрізь і здивувався (а трохи й стривожився), наскільки міцним — майже як лід — виявився сніг через холодний вантаж, що постійно тиснув згори.

Вигадана гра розпалася. Денні раптом зміркував, що замкнений у тісному цементному тунелі, а тому добряче нервує. Він почув власний подих, який здався вологим, гучним і швидким. Він був під снігом, а через отвір, який Денні викопав, щоб потрапити сюди, світло майже не проникало. Хлопчикові раптом найдужче в світі захотілося опинитись нагорі, він раптом згадав, що тато з мамою сплять і не знають, де він, і що якщо цю діру засипле, він опиниться в пастці — а «Оверлук» його недолюблює.

Денні із зусиллям розвернувся й поповз по цементній трубі назад, за спиною дерев’яно потріскували снігоступи, під долоньками хрумтіло мертве осикове листя останнього листопаду. Щойно він дістався до кінця, до холодного світла, що лилося згори, як сніг справді обвалився — зовсім трохи, але досить, щоб припудрити малого, перекрити викопаний ним у снігу отвір і залишити Денні в темряві.

На мить розум хлопчика заціпенів у цілковитій паніці, не здатний міркувати. Потім, немов зоддалік, почувся наказ батька: ніколи не гратися на стовінґтонському смітнику, адже дурні, бува, викидають старі холодильники, не знявши дверцят. Якщо заберешся всередину й вони випадково зачиняться, вибратися неможливо. Умреш у темряві.

(Ти ж не хочеш, щоб таке сталося з тобою, га, доко?)

(Ні, тату)

Але таке сталося, підказав, шаленіючи, розум, сталося, ти в темряві, ти замкнений, і отут холодно, як у холодильнику І...