Наче ти просто втекла від життя — просто не змогла докласти зусиль для того, щоб жити на повну. Ти боягузка! А коли ти й товста, і мертва — то це вже подвійна ганьба!

Так, це нечесно, але навіть коли ви відчуваєте до мене жаль, мабуть, водночас ви вважаєте себе з біса крутими, адже ви живі і, безперечно, просто зараз сидите із повним ротом та жуєте якусь бідолашну тваринку, що мала нещастя жити трохи нижче вас на харчовому ланцюжку. Я вам все це розповідаю не заради того, щоб викликати співчуття. Мені тринадцять років, я дівчинка і я мертва. Звати мене Медісон, і ваше дурнувате принижуюче співчуття — останнє, що мені потрібне. Так, це нечесно, але так уже чинять люди. Коли ми вперше бачимо якусь людину, підступний тонкий голосочок у нас в голові каже: «Можливо, я очкарик, чи товстун, чи дівчина, але принаймні я не гей, чи негр, чи жид». Тобто: може, я ось така, яка є, але принаймні в мене вистачає здорового глузду не бути тобою. Саме через це я намагаюся навіть не згадувати про те, що мертва, бо геть усі вважають себе набагато кращими за мерців — навіть мексиканці та хворі на СНІД. Це нагадує мені ситуацію в сьомому класі: коли ми проходили Олександра Великого на уроці з «Великих історичних постатей», то весь час думали про одне: «Якщо Олександр був таким хоробрим, і розумним, і… Великим, то… чого ж це він помер?»

Так, я знаю слово «підступний».

Смерть — це Єдина Велика Помилка, яку жоден із нас НІКОЛИ не планує зробити. Ось чому ми їмо хліб із висівками та робимо колоноскопію. Ось чому ми приймаємо вітаміни та здаємо гінекологічні мазки. Ні, звичайно, ви до цього «ми» не входите — оскільки ви збираєтеся жити вічно, і це ще одна причина для того, щоб відчувати себе набагато кращими за мене. Ну ж бо, тримайтеся такої думки й далі. Ви можете і далі обмазуватися засобом від засмаги й мацати себе, шукаючи перші прояви пухлин. Не дайте мені зіпсувати Великий Сюрприз.

Але, чесно кажучи, коли ти мертва, то, мабуть, навіть безпритульні чи розумово відсталі відмовляться помінятися з тобою місцями. Тобто тебе будуть жерти хробаки. Це наче порушення усіх твоїх прав громадянина відразу. Смерть треба було б поставити поза законом, але чомусь організація «Міжнародна амністія» ще жодного листа не написала, де б вимагала припинити це беззаконня. Жодні рок-зірки не кооперуються для випуску хітових синглів, весь прибуток з яких має піти на те, щоб урятувати саме моє обличчя від того, щоб воно стало обідом для хробаків.

Моя мама повідомила б вам, що я занадто балакуча, і можу розповісти будь про що. Наказала б мені: «Медісон, припини поводитися так, наче знаєш все на світі». Аргументувала б: «Ти тепер мертва, отже, заспокойся».