4 березня 2014 р.

Дорогий Джеймі,

Я роздобув обидві твої електронні адреси, ділову й особисту (ти ж знаєш, у мене свої методи), але я вже стара людина, зі звичками старої людини, тому вважаю, що важливе ділове спілкування слід вести за допомогою листів і, за можливості, писаних від руки. Як бачиш, «від руки» все ще для мене можливо, хоча не знаю, чи надовго. Восени 2012-го в мене був мікроінсульт, і ще один, серйозніший, минулого літа. Сподіваюся, ти пробачиш мені за огидний стан мого почерку.

Маю ще одну причину звертатися до тебе листом. Видаляти електронні повідомлення аж надто легко. Знищити ж листа, над яким хтось трудився з пером і чорнилом, трохи тяжче. Я напишу на зворотному боці конверта рядок, щоб збільшити свої шанси на те, що ти прочитаєш. Якщо відповіді не буде, я муситиму вислати емісара, але це дуже небажано, бо час спливає.

Емісар. Мені не сподобалось, як це прозвучало.

Коли ми бачилися востаннє, я просив тебе стати моїм асистентом. Ти відмовився. Я прошу ще раз — і цього разу точно знаю, що ти погодишся. Ти мусиш погодитися, бо моя робота сягнула завершального етапу. Усе, що лишилося, — провести останній дослід. Я певен, що він буде успішним, але перейти до нього самотужки не наважуся. Мені потрібна допомога і, що не менш важливо, потрібен свідок. Повір мені, коли я кажу, що твоя ставка в цьому експерименті така сама велика, як і моя власна. Ти думаєш, що відмовишся, але я досить добре тебе знаю, мій давній друже, тож вважаю, що, прочитавши вкладений лист, ти зміниш думку. З найкращими побажаннями, Чарльз Д. Джейкобз

Коли ми бачилися востаннє, я просив тебе стати моїм асистентом. Ти відмовився. Я прошу ще раз — і цього разу точно знаю, що ти погодишся. Ти мусиш погодитися, бо моя робота сягнула завершального етапу. Усе, що лишилося, — провести останній дослід. Я певен, що він буде успішним, але перейти до нього самотужки не наважуся. Мені потрібна допомога і, що не менш важливо, потрібен свідок. Повір мені, коли я кажу, що твоя ставка в цьому експерименті така сама велика, як і моя власна.