28 жовтня.

«Цариця Катерина» ввійшла до Галаца сьогодні о першій годині дня.

«Цариця Катерина» ввійшла до Галаца сьогодні о першій годині дня.

Щоденник лікаря Сьюарда

28 жовтня.

Коли прийшла телеграма про прибуття судна в Галац, це не стало для нас ударом, як було слід чекати. Щоправда, ми не знали, звідки, як і коли вибухне гроза, але ми чекали, що станеться щось дивне. Запізнення з прибуттям до Варни підготувало нас до того, що події складаються не так, як ми чекаємо; незрозуміло було тільки, де відбудеться зміна. Звичайно, це нас вразило, але ми швидко отямилися.

— Коли вирушає наступний потяг до Галаца? — запитав Ван Хелзінк, звертаючись до нас усіх.

Ми із здивуванням перезирнулися і хотіли відповісти, але місіс Харкер нас випередила:

— О шостій тридцять ранку.

— Звідки ви це знаєте? — запитав Арчі.

— Ви забули чи, може, не знаєте, хоча Джонатан і лікар Ван Хелзінк повинні були б це знати, що я знавець розкладів потягів. Удома в Ексетері я завжди складала розклади потягів, щоб допомогти чоловікові. Я знаходжу це настільки корисним, що тепер завжди вивчаю розклади потягів тих країн, якими подорожую. Я знала, що коли нам потрібно буде побувати в замку Дракули, то ми поїдемо через Галац або, в усякому разі, через Бухарест, і я ретельно запам'ятала потяги. На біду, запам'ятовувати довелося небагато, оскільки тільки завтра йде єдиний потяг.

— Дивна жінка, — прошепотів професор.

— Чи не можна нам замовити терміновий? — запитав лорд Годалмінг.

Ван Хелзінк похитав головою:

— Ні, гадаю, навряд. Країна ця не схожа на вашу або мою; якби нам і дісталися місця і терміновому потязі, то він прийшов би пізніше від звичайного. До того ж нам треба ще зібратися. Ми повинні обдумати й організувати погоню. Ви, Артуре, поспішіть на залізницю, візьміть квитки і влаштуйте все, щоб ми могли виїхати завтра. Ви, Джонатане, йдіть до корабельного агента й одержте у нього листа до агента в Галаці з дозволом провести такий же обшук на судні, як тут. Ви, Квінсі, побувайте у віце-консула і заручіться його підтримкою та допомогою його колеги в Галаці, щоб усе влаштувати для полегшення нашої подорожі й не марнувати часу на Дунаї. Джон залишиться з мадам Міною і зі мною, і ми порадимося. Вас можуть затримати, але це неважливо, оскільки, коли сяде сонце, тут із мадам Міною буду я і зможу одержати відповідь.

— А я, — сказала місіс Харкер жвавим тоном, більше схожим на її колишню манеру, — постараюся бути всіляко корисною, думатиму і писатиму для вас, як звикла робити досі. Я відчуваю, ніби мені щось допомагає, неначе спадає якийсь тягар, і я відчуваю себе вільніше, ніж за весь останній час.