– Уже в селі, – сказав Йонька і перехрестився.

«Пісочкове», – сумно подумав Гаврило, оглядаючи широку лугову кружину. Щось боляче обізвалося в його душі, занило біля серця. «Це тоді приїжджав Федот, і ми тут косили сіно. Чи давно ж це було? – думав він, дивлячись, як чиста вода ворушить білий пісок у потоці. – Були брати, а де вони? Кричи та клич – вітер і голосу не донесе. Переполоще війна людей, як вода пісок».

– Гаврило, давай гарбу поставимо і коняку сховаємо, – обізвався старий, набиваючи люльку. – Коняка добра – забрати можуть.

– Ви од неї самі відмовитесь.

Уляна зустріла їх плачем і лайкою. Бідна жінка, видно, розгубилася, губи в неї тремтіли.

– Де ви ходите в бісового батька? Прибігали вже десять раз із ружжами Джмелики, на сходку загадували. А що я на тій сходці буду робити одна? Ви ж таки чоловіки.

– Не торохти! – гримнув на неї Йонька, якому в своїй рідній хаті й стіни допомагали і він, здавалося, не боявся нікого в світі. – На яку сходку? Чого?

– А ти мене спитай. Німаки щось будуть казати, чи що…

– Шукай чисту сорочку і штани, – заметушився Йонька. – Може, землю ділитимуть. Шукай, кажу, чого очі вилупила?

– На смерть я тобі шукатиму! – крикнула Уляна і вийшла надвір.

Гаврило понуро сидів на піддашшях, підперши руками голову.

Йонька вискочив у білій пожмаканій сорочці, пом’ятих вузеньких штаненятах, в чоботях босоніж, простоволосий, лице світилося, як у церковного паламаря.

– Добивайся, щоб нарізали на Радьківщині. То наша дідівщина. Окроме, як там, ніде не бери. Затямив? – тупцювався він біля Гаврила. – Уляно, винеси ціпок і смушеву шапку.

Уляна, плачучи, пішла в сіни. За хвилю звідти вилетіли ціпок, шапка і сірячина. Впали серед двору.

– Кидаєш? – засвітив очима Йонька. – Так шануєш хазяїна?

Він схопив у руку ціпок – і до сіней, його перепинив Гаврило.

– Охолоньте трохи.

Йонька підплигнув по-півнячому, дрібно затрусив ціпком:

– Я тобі, шеймо, покажу, як почитать хазяїна. Я тобі пропишу равноправіє…

Сердито окрутнувся і, зігнувшись, крисиною походкою побіг до воріт. За ворітьми переродився: спина розігнулась, ноги вирівнялися, голова закинулася трохи назад, ціпок виставився наперед, шапка здибилася вгору.