Проте навіть у цифрових буднях ми все ще є аналоговими істотами, і навіть у майбутньому, коли комп’ютери зможуть підключатися просто до кори головного мозку, ми все ще розумітимемо цей світ як щось, що можна натиснути і перенести, відчути на дотик. Коли йдеться про емоції, ми також повертаємося до фізичних відчуттів: нас щось зворушує, заторкує, всередині стає гаряче і холодно. Мабуть, нам не судилося повністю відірватися від реального світу і припинити його копіювати.

Дата-моргана, або цифровий міраж

У 2012 році відеоролик під назвою «Справжня угода» (The Real Deal) викликав ажіотаж у Великій Британії. В ньому чоловік у сорочці та краватці їде вулицями темного та стерильно чистого міста, усе анімовано у стилі комп’ютерної гри, а голос оповідача тим часом скаржиться, що він не відчуває себе «живим». «Якщо ти хочеш чогось справжнього, то повинен знати, де шукати», – каже голос, коли головний герой під’їжджає і відчиняє двері відокремленого гаража у пошарпаному мікрорайоні. Вуаля – приміщення повне справжніх речей, які, очевидно, є предметами незаконної торгівлі антикваріатом. Стеля повна старомодних лампочок. Бюсти, дрібнички та книги заповнили полиці, на задньому плані видно скелет коня, а за письмовим столом сидить чоловік у куртці з багатьма заклепками і насолоджується своїм гамбургером – ймовірно, в цьому ідеальному цифровому місті жир та вуглеводи також заборонені.

Після того, як головний герой кладе на стіл сумку, ймовірно, повну готівки, він йде в самий кінець гаража і зриває тканину, під якою ховався автомобіль – червона Toyota GT86. Ще до того, як він вигукне «Ось що я називаю справжнім!», глядач розуміє, що ця модель автомобіля є об’єктом реклами. Чоловік мчить в авто і відчуває себе настільки реальним, що в нього аж мурашки по шкірі. Згодом за ним женуться «вартові емоцій», але головний герой відривається від них і залишає за собою хмару пікселів на кожному повороті, а тоді врешті-решт пробивається крізь цифрову стіну з написом «кінець світу», і ми бачимо, як він зникає в реальному світі по той бік, віддаляючись мальовничою дорогою сільської місцевості.

Очевидно, творці реклами очікували, що сучасний покупець автомобіля ототожнюватиме себе з головним героєм, який живе у цифровому безликому світі, де все контролюється і підтримується в порядку. І кожен мріє про такий об’єкт, який може допомогти пробити стіну і вирватися у реальний світ, по той бік усіх пікселів та цифрових пристроїв. Toyota явно не очікувала втручання британської рекламної комісії, яка заборонила рекламу через заклики тої до «безвідповідальної поведінки за кермом», яка створила багато аварійних ситуацій в цифровому місті. Компанія також не передбачала, якою вигідною для них стане ця заборона: цільовій групі годі було отримати краще підтвердження того, в якому надмірно контрольованому суспільстві вони живуть. Цю справу стали висвітлювати газети та автомобільні журнали, ефективність рекламного ролика і в грошовому еквіваленті була виграшною для компанії, і йдеться про мільйони. Дехто навіть запідозрив Toyota в тому, що компанія сама стоїть за позовами, які роздули скандальність справи.