Може видатися, що культурні та технологічні інновації роблять світ все більш штучним і фальшивим, але чи дійсно це так, і якщо так, то наскільки така тенденція є негативною? Все, що спершу здається штучним і фальшивим, зазвичай рано чи пізно стає «природним», чи то фари автомобіля, чи взуття на високих підборах, чи сенсорні екрани. Чим далі ми віддаляємось від таких фізичних цінностей, як-от золото й срібло та необроблена сировина, тим важче стає визначити справжність та обман. Чим більше культурної складової в нашій продукції, тим важче дати визначення автентичності та сказати, чи дійсно якісь критерії все ще працюють. Хіба варто ганятися за дорогими унікальними годинниками, «передавати їх наступному поколінню», коли дешеві кварцові годинники чи швидкий погляд на екран мобільного телефону значно полегшують наше життя? Чи дійсно має значення марка автомобіля чи камери? Чи те, які звуки видає автомобіль і чи схожі вони на хижака? І чому взагалі ми повинні дозволяти культурно обумовленим «відчуттям» природного та автентичного визначати, де ми замовлятимемо каву?
Такі заперечення і запитання є цілком розумними, але розум контролює вибір людини лише обмеженою мірою. Напевно, ми завжди зважатимемо на свій смак та речі, якими володіємо, як на показник нашої власної автентичності, доказ щирості та того, що ми оригінали, а не копії. Проте ідея час від часу зупинятися і критично задумуватися про власні уподобання та їх причини, звучить доволі розсудливо. Зрештою, критичне мислення – це один із найкращих сигналів статусу, який у нас є. І так само, як інтуїтивні імпульси, які легко можуть нас підвести, критичне мислення керується прагненням викрити обман. Зокрема і наш власний.
Кохання
Кохання