— Але я колись мало не потонула у власних сльозах! — уперто відказала я. — А заради порятунку Метью навіть убила жінку-вампіра, кинувши в неї стрілу відьмовогню. Моя тітка розпізнала цей характерний запах.

— Вогневідьмі не потрібні стріли. Вогонь вилітає з неї і влучає у ціль за одну невловиму мить, — заперечила Гуді Альсоп, хитаючи головою. — То були лише прості прояви ткацької магії, дитино, породжені коханням та відчаєм. Богиня милостиво позичила тобі ці магічні здібності, коли тобі це було конче необхідно, але не наділила тебе силою абсолютного контролю над цими стихіями.

— Позичила, — сказала я сама собі і подумки перебрала події останніх місяців та спалахи магії, яка ніколи не поводилася так, як хотілося мені. — Так он чому ці здібності то з’являлися, то зникали. Значить, насправді вони ніколи не були моїми.

— Жодна відьма не може володіти такою величезною міццю, бо інакше порушиться баланс світів. Ткаля ж обережно вибирає з довколишньої магії ту, яка їй потрібна, і творить дещо нове.

— Але ж існують, напевне, тисячі заклинань, уже не кажучи про привороти й зілля. Що б я не зробила, воно навряд чи буде оригінальним і новим. — Я провела рукою по лобі, і точка, де Філіп зробив свою позначку, здалася мені холодною на дотик.

— Усі заклинання звідкись беруться, Діано: з нагальної потреби, з туги, з проблеми, яку не можна розв’язати жодним іншим способом. Вони беруться також і від інших людей.

— Перша відьма, — прошепотіла я. Декотрі створіння вважали, що Ешмол-782 є першим гримуаром, книгою, що містить початкові оригінальні заклинання та чари, вигадані нашими одноплемінниками. Ось іще один зв’язок між мною та отим загадковим манускриптом. Я поглянула на Метью.

— Перша ткаля, — лагідно поправила мене Гуді Альсоп, а також ті, хто був після неї. Ткалі — це не просто відьми, Діано. Сюзанна — видатна відьма, яка знає більше про всю магію, що існує на землі, ніж будь-яка з її сестер у Лондоні. Та, незважаючи на всі її таланти, вона не може зіткати жодного заклинання. А ти — можеш.

— Та я навіть не уявляю, звідки почати, — сказала я.

— Ти ж вилупила оте курча, — зауважила Гуді Альсоп, показавши на жовтенький пухнастий клубочок, який міцно спав.

— Але ж я не збиралася його вилуплювати! Я просто намагалася розбити яйце! — заперечила я. Тепер, коли я знала, що таке стрільба з лука, до мене дійшло, в чому суть проблеми. Моя магія, як і мої стріли, летіли мимо цілі.

— Очевидно, що ні. Якби ти просто намагалася розбити яйце, то ми зараз ласували б омлетом у чудовому виконанні Сюзанни. Ти явно думала про щось інше. — Курча погодилося з нею. Воно прокинулося й голосно писнуло.