«Беха», нарешті, пішла обганяти «Ауді», а потім взялася й за «Мерса». Це щоб у нього не виникло підозри, що отак усі їдуть, наче супроводжують. А на узбіччі промайнув новенький «Гольф», водій якого щось шукав у багажнику. Скажений агрегат — двигун два з половиною куби на таку легеньку машинку. Вихлопна подвійна — наче сопло в ракети. Зараз він зачинить багажник, газоне добре і «вставить» усю цю чергу, а потім пристроїться за Віктором і проїде кілька кілометрів, буцімто «новенький». Тільки не для нього. Віктор добре розумів, що відбувається. Він повільно просувався в довжелезній черзі машин, яку вели люди, що стежили за ним. Напевно, мета їхня варта того. Одні обганяли, інші відставали, аби в нього не виникло враження, що хтось стежить. Усі їхали приблизно з однаковою швидкістю. Звісно, вписувалися поміж ними й «чужі», сторонні машини, але кілька «їхніх» Віктор уже розрізняв безпомилково.

Погода була проти нього — на дорозі жодної сніжинки, лише чистий асфальт. Тому використати переваги своєї повнопривідної машини він не мав шансів. На трасі жоден із них не поступиться йому. А з'їзду з траси не було. По обидва боки як не прірва, то схил, гори, ліс. Загальмувати й вискочити? О, тут, Віктор міг позмагатися, хоча, звісно, хлопці з тих машин — не голови колгоспів й бігтимуть за ним як належить. Але крок цей надто ризикований. Щойно він відчинить дверцята, хтось уже гальмуватиме поруч — його або зіб'ють машиною, не на смерть, звісно, або ж стрелять по ногах. І тоді…

Він поправив тугий пояс на животі. Пачки грошей зручно вмостилися там. Тоді ці гроші не потраплять туди, куди повинні. І Віктор їхав спокійно, намагаючись не показати їм, що все розуміє.

Дорога почала спускатися донизу, трапилося кілька відгалужень. Скоро доведеться ризикувати, адже попереду кордон. Віктор непомітно продовжував знижувати швидкість, намагаючись якомога більше переслідувачів пропустити вперед. Вибравши зручний поворот, він різко візьме вліво. Ті, хто позаду, звісно, двинуть за ним, а ось ті, що попереду, — поки збагнуть, поки розвернуться… Принаймні, буде надія вискочити з машини й пірнути в хащі. А може, там і стануть у нагоді широкі колеса та повний привід його джипа. Може, взагалі вдасться залишити їх позаду й по якійсь ріллі чи бурячинню відірватися так, що вже ніхто не знайде.

Його обігнали ще зо три машини. Швидше за все — «чужі». Не перестаратися б. І весь час увага, очікування того моменту, коли дорогу перегородить якась вантажівка. Тоді думати буде пізно — все вирішуватимуть руки та очі. А на наступному повороті у дзеркалі Віктор побачив ще одного. Навіть присвиснув сам до себе. Відставши метрів так на двісті, між двома бусами намагався заховатися потужний «Хаммер». Надія втекти по бездоріжжю розстала. Проти цього монстра його джип шансів не має.