Опустивши голову, Семен понуро дибуляв за Левком.

CIII

18 серпня 2012 року, 07:06 (UTC – 5) Паїтіті

— Ні, — категорично заявив Ґрем Келлі.

— Що-о?! — за лічені секунди Лео став червоний як помідор.

— Ні, — стояв на своєму мулат. — Я не згоден, бадді.

— Чому?! — «Сука».

— Бо нас перестріляють на хер. Якщо не під час лазіння по стінах Твердині, то під час самої втечі — точно.

— Краще так, ніж сидіти, склавши руки! — Левко заледве контролював себе. Відмова Ґрема за мікроскопічну долю секунди довела його до шаленства. Він як ніколи гостро відчув, наскільки сильно ненавидить американця. — Ти запропонуєш щось краще? — вслід ледь не зірвалось образливе «ніґере», хоча слово легко читалось по губам українця.

— Ян найближчим часом зрозуміє, що ми пропали, і заб’є на сполох, — огризнувся мулат.

— Тс-с! — зашипів Сьома. — Ніяких розмов уголос про чеха.

Левко відмахнувся від росіянина:

— І що? Хер нас хтось знайде. — Він спопеляв Ґрема поглядом. — Навіть коли так, ти думаєш, Х’юз-Коулман віддасть нас рятувальникам? Дуже сумніваюсь. Він боротиметься за Твердиню. А нас тоді точно перестріляють, тільки вже як рабів: на колінах, із зав’язаними за спиною руками і чорними мішками на головах.

Американець замахав пальцем перед носом Левка.