Тим часом тендер просувався впевнено й швидко. Він тримався середини протоки, то нахиляючись під шквалом, то випростовуючись і бурунячи форштевнем воду,— немов той мудрець, який то згинається від злигоднів життя, то знову, щойно вони минуть, високо несе голову. І, хоч вітрила на тендері були майже всі зарифлені, швидкість його була просто неймовірна, не минуло ще, мабуть, і десяти хвилин, відколи вітрильник уперше білою хмаринкою замиготів удалині поміж деревами й кущами, як він ось був уже навпроти блокгауза. Щойно тендер порівнявся з блокгаузом, Кеп і Слідопит, щоб краще роздивитися, що діється на ньому, висунулися зі свого орлиного гнізда, і в цю хвилину, на превелику радість обом, Джаспер—Прісна Вода скочив на ноги й захоплено гукнув їм слова привіту. Забувши про небезпеку, Кеп зопалу й собі вистрибнув на широкий парапет і теж озвався у відповідь на Джасперове привітання. На щастя, сама тактика ворогів урятувала йому життя, тому що ті сиділи мов миші, в кущах, намагаючись не викрити себе жодним пострілом. А Слідопит навпаки, в кожній військовій операції дбав передовсім про ділову сторону, цілковито нехтуючи драматичною. Отож, ледь забачивши свого приятеля, він гукнув йому на всю силу своїх легень:
— Допоможи нам, Джаспере, і перемога буде за нами! Пальни по тих кущах, і вони побіжать, як зайці!
Кілька з тих слів, які вигукнув Слідопит, таки долетіло до Джаспера, проте більшість їх відніс убік вітер, тому що «Вітрогон» уже пройшов, і за хвилину його зовсім не стало видно з-за гайка, що обступав блокгауз.
Хвилин зо дві минуло в бентежному чеканні, а потім знову між деревами забіліли вітрила. Джаспер повернув через фордевінд і став іншим галсом під вітром обходити острів. Вітер, як уже згадувалося, був досить сильний для такого маневру, і тендер, лігши в дрейф за течією з вітром, міг без будь- яких труднощів пройти маленьку протоку, й потрапити на навітряний бік острова. Все це було виконано з дивовижною легкістю, ніхто не доторкнувся до снастей, вітрила регулювалися самі, і слухняне суденце керувалося одним стерном. Очевидно, цей маневр було проведено з метою розвідки. Та коли «Вітрогон» обійшов довкола острова й, знову повернувшись до вітру, ввійшов у ту саму протоку, якою починав свій обхід, стерно раптом було повернуто ліворуч, і він узяв інший галс. Грот, хоча й зарифлений, шарпнуло з такою силою, що Кепові здалося, ніби гахнуло з гармати, і він уже був злякався, що полопаються вітрильні шви.
— Його королівська величність, треба сказати, постачає добру парусину,— буркнув старий моряк.— А крім того, треба сказати,— хлопець з таким хистом керує кораблем, ніби пройшов добрий вишкіл! Після цього ви що хочете кажіть, добродію Слідопите, а я дідька лисого вам повірю, ніби цей Прісна Вода навчився такого мистецтва на якійсь прісноводій сажавці.