«Fata morgana» (З сільських настроїв)

«Fata morgana» (З сільських настроїв)

Дати і місце написання: частина перша – 12 січня 1903 p., Чернігів; частина друга – 31 березня 1910 p., Чернігів.

Перша частина повісті як самостійний твір (етюд) вперше опублікована в журналі «Киевская старина», 1904, кн. З, стор. 383—412; друга частина – в журналі «Літературно-науковий вісник», 1910, кн. 6, стор. 417—444, такн. 7, стор. З – 39.

Про першу частину повісті М. Коцюбинський згадує в листі до В. Гнатюка від 7.XII. 1902 р.: «У мене вже готов матеріал для 4-ї книжки. «Цвіт яблуні» – етюд, «Fata morgana» – з сільських настроїв і «Дорогою ціною» – оповідання]».

24.1.1904 p. M. Коцюбинський повідомляє, що за кілька днів надішле до «Киевской старины» оповідання «Fata morgana», але не знає, чи надрукують, оскільки твір може викликати цензурну заборону. Письменник говорить і про своє бажання написати твір більшого обсягу. У листі від 3.1 1904 р. редактор «Ради» пише М. Коцюбинському, що рукопис повісті «Fata morgana» передав редакції «Киевской старины», де твір незабаром мав бути опублікований (Чернігівський державний літературно-меморіальний музей М. М. Коцюбинського, А-2365).

Про задум першої частини повісті відомо не так уже й багато. Немає сумніву лише в тому, що, закінчивши її останню сторінку і поставивши дату – 12 січня 1903 року, Коцюбинський не збирався продовжувати твір. Однак відправляти оповідання в редакцію він також не поспішав. Ще 20 грудня 1902 р. письменник сповістив свого видавця В. Гнатюка, що в нього готовий матеріал для четвертої книжки своїх творів, куди він включив і оповідання «Fata morgana», a 18 жовтня 1903 р. знову йому ж повідомляє: «Написав ще з початку року оповідання для «Київської старини» п<ід> з<аголовком> «Fata morgana» – та й не маю часу переглянути його і одіслати, хоч мені вже редакція голову об'їла, що не присилаю» (5, 299) і 6 лютого 1904 р. додавав: «За кілька день посилаю до «Киев<ской>старины» останнє оповід<ання> своє «Fata morgana». He знаю, чи видрукують, бо тема з цензурного боку дуже слизька».

Більше року рукопис пролежав у письмовому столі Коцюбинського, незважаючи на постійні нагадування журналу «Киевская старина», де, до речі, друкувались художні твори й українською мовою. Випадок нечуваний для Коцюбинського. Мізерна платня статистика Чернігівського земства давала змогу ледь-ледь зводити кінці з кінцями. А на його утриманні, як уже відомо, були сліпа мати і сім’я. Невеличкі видавничі прибутки також відігравали немаловажну роль у сімейному бюджеті. Проте в питаннях творчості гроші для письменника не були на першому плані.