Светлый фон

Тіні забутих предків

Тіні забутих предків

Дата і місце написання: З жовтня 1911 p., Чернігів.

Дата і місце написання: З жовтня 1911 p., Чернігів.

Уперше надруковано в журналі «Літературно-науковий вісник», 1912, кн. 1, стор. 532; кн. 2, стор. 209226.

Уперше надруковано в журналі «Літературно-науковий вісник», 1912, кн. 1, стор. 5 32; кн. 2, стор. 209 226.

Зацікавленням темою з життя гуцулів М. Коцюбинський значною мірою завдячує В. Гнатюку. Ще з 1902 р. видатний фольклорист і етнограф починає систематично знайомити Коцюбинського з народною творчістю карпатських українців, з етнографічними матеріалами про Гуцульщину, зокрема періодично надсилаючи письменникові томи багатотомного видання етнографічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Так, у серпні 1902 р. Коцюбинський одержав т. IX цього видання під назвою «Етнографічні матеріали з Угорської Русі. Зібрав Володимир Гнатюк». У листі від 14.Х. 1902 р. письменник дякує В. Гнатюкові за надіслані три томи етнографічних матеріалів – т. IV (анекдоти), т. IX (матеріали з Угорської Русі), т. XII (легенди) – і повідомляє, що ці матеріали стануть йому, Коцюбинському, у великій пригоді. 24.VII. 1906 p. M. Коцюбинський так пише В. Гнатюкові про зібрані останнім і видані в «Етнографічному збірнику», т. XVII (Львів, 1906) і т. XVIII (Львів, 1908) пісні-коломийки: «Розважали мене під час вакацій Ваші коломийки. Що за хороша книжка! Просто подивляє багатство народної творчості, багатство, колоритність мови. «Буду красти», певно, скаже кожен письменник, читаючи сю книжку…» Діставши від В. Гнатюка «Етнографічні матеріали», т. XIV, де Гнатюк опублікував матеріали з Закарпаття, Коцюбинський пише останньому 6.XII.1908 p.: «Це надзвичайно цінний матеріал, як етнографічний, так і діалектологічний… Як видасте коломийки – не забудьте прислати мені, бо дуже цікавлюся ними».

Сюжет повісті «Тіні забутих предків» перегукується з трагедією Шекспіра. В них можна знайти чимало спільних рис. Як Монтеккі й Капулетті, ворогують роди Палійчуків і Гутенюків. Як і в трагедії «Ромео і Джульєтта», в обох ворогуючих родах є діти, які кохають одне одного, – Іван і Марічка. Давня ворожнеча має стати їм на перешкоді. Як і у Шекспіра, герої Коцюбинського гинуть. Обидва твори є гімном коханню. Але на тому, власне, аналогія й обмежується. Головна колізія в обох творах – смерть героїв – різна. Якщо в Шекспіра трагедія відбувається через випадкову неузгодженість дій Ромео і Джульєтти, то в Коцюбинського – інакше. Мотивом самогубства і Ромео і Джульєтти є їхнє кохання.