Показати, чим була і є кримська карта в російській політиці, — ще одне завдання цієї книги.

До важливості і актуальності проблеми спільності історичної долі України і Криму привертали свою увагу корифеї української історичної науки М. С. Грушевський і А. Ю. Кримський. В кінці 20-х — на початку 30-х років XX століття в журналі «Східний світ» та у науковому збірнику «Студії з Криму» друкується ряд статтей, які в тому чи іншому аспекті розглядали названу тему. Правда, дослідження кримської тематики[1] було вимушено перервано, позаяк головні його фігуранти, академік М. С. Грушевський і А. Ю. Кримський були репресовані. А виселення з Криму в травні 1944 р. кримських татар взагалі наклало заборону на дослідження будь-яких аспектів багатовікового існування корінного кримськотатарського етносу в Криму. В тому числі з історії було вилучено таку знакову історичну подію як союз Б. Хмельницького з Іслам-Гіреєм III, що мав вирішальне значення для його політики та військових перемог, особливо у початковий період Хмельниччини і не тільки. Добре відомо, що гетьман цілком серйозно розглядав варіант союзу з Османською імперією на правах вассалітету. А вся історія взаємовідносин Росії та України з кримцями подавалась як безперервний конфлікт між православними і мусульманами. А сам Кримський ханат показували як анахронізм, що затримався в історії завдяки підтримці Османської імперії і тому завоювання Криму і його приєднання до цивілізованої Росії мало прогресивний характер.

Українські наукові позиції щодо України і Криму та традиції їх історичної спільності в значній мірі були ослаблені багатовіковою російською монополією на історичне минуле і України, і Криму. Населенню Російської як і радянської ідеократичної імперії в навчальних закладах, на побутовому рівні, у владних структурах, в наукових колах, історичних дослідженнях, які тоді повністю контролювалися владою, домінували елементи шовінізму, певних міфів та стереотипів. Не секрет, що російська історія в значній мірі міфологізована. Замітимо, що деякі міфи підтримуються і трансформуються багато століть.

Що ж до Криму та України то такими міфами і стереотипами були і є:

1) Крим — «исконно русская земля»;

2) «древнєє право на земли Киевской Руси»;

3) одвічна непримиренність між росіянами та кримськими татарами є втіленням антагонізму між осілими землеробами та кочівниками;

4) татарські набіги були причиною, що спонукала російське завоювання Криму;

5) Кримський Ханат був державою з паразитичною економікою, неспроможною до самостійного функціонування, сателіт Османської імперії, її васал;