МЕҐ: Ні.

МОРІН: Отож бо й воно, що ні. І не тягнуть торби з продуктами на нашу гору. А ти цього не цінуєш.

МЕҐ: Морін, я ціную.

МОРІН: Не цінуєш.

МЕҐ: Я сама розколочу собі ще один «Комплен», тільки тепер добре розмішаю.

МОРІН: Ой, яке там «сама», забудь. Це ж я тут повинна все робити, один «Комплен» на додачу нічого не змінить. Я ж тут... я тут задрипана служниця та й більше ніхто!

МЕҐ: Морін, ти не служниця.

Морін грюкає дверцятами шафочок, закінчивши розкладання покупок, з гуркотом відсовує стільця й сідає за стіл. Пауза.

МЕҐ: Морін, вівсяночки... Я ще не їла. Приготуєш? Ні, не зараз, Морін, відпочинь.

Морін, однак, уже схопилася, сердито потупала на кухню й з усім можливим шумом почала варити вівсянку. Пауза.

МЕҐ: Може, послухаємо радіо?

Морін люто стукає пальцем по кнопці радіо. Воно раз-двічі хрипить, потім крізь статичні завади голосно лине гугнявий чоловічий спів ґельською мовою. Пауза.

МЕҐ: Аннет і Марґо замовили для нас пісню, а ми її й досі не чули. Цікаво, чого така затримка?

МОРІН: Якщо вони її взагалі замовляли. То вони тільки сказали, що замовили. (Морін принюхується над раковиною, потім обертається до Меґ.) Здається мені, що з раковини знову смердить.

МЕҐ (виправдовуючись): Ні.