МЕРВІН: Це правда?

Пауза.

КАРМАЙКЛ: Мабуть, король таки горила. Це не зовсім моя сфера.

Мервін киває і йде до дверей.

МЕРВІН: Піду, заб’ю баки лягавим.

КАРМАЙКЛ: Удачі тобі, Мервіне.

МЕРВІН: Якщо буду потрібний, я, е... я на ресепшені.

Мервін виходить. Пауза. Кармайкл сідає на валізу поряд з кистю, дивиться на неї. Приміряє до свого лівого зап’ястя. Вона пасує непогано, але не бездоганно. Він заперечливо хитає головою, знову кладе кисть на валізу біля себе, потім знову заперечливо хитає головою. Пауза. Він зиркає туди-сюди на гармидер у номері, на розлитий бензин під ногами. Нюхає бензин на пальцях, витирає їх об піджак і при цьому відчуває, що в кишені щось є. Виймає срібний портсигар, якусь мить на нього дивиться, потім вправно дістає з нього сигарету, встромляє в рот, відкладає портсигар... виймає запальничку. Знову оглядає кисть і номер, відкидає кришечку запальнички і кілька разів черкає, намагаючись добути вогонь. Ні іскри, ні вогника. Він повторює спробу ще кілька разів. Ні іскри, ні вогника. Він трясе нею. Видно, в ній нема газу. Він черкає знову. Ні іскри, ні вогника. Він кидає запальничку об підлогу, виймає з рота сигарету і спирається підборіддям на руку.

КАРМАЙКЛ: Падло.

Він сидить непорушно, спершись підборіддям на руку, а світло поволі гасне.

Кінець.