Лакей заходиться вичищати.
ФІОР: Та ні, чого б оце!
КНЯЗЬ: Маестго ласкавий до нас! Фганті́шеку! Пгошу й мені... (Маркізі.) Евлаліє, я бачу, що і в тебе туфлі запогошені. Фгантішеку, спочатку пані магкггафині.
Маркізі.
МАРКІЗА: Сю-сю-сю!
ШАРМ: Владиславе! Спегшу маестго, потім панові пгофесогу й мені!
Лакеї чистять унизу, пані й панове розмовляють угорі.
Лакеї чистять унизу, пані й панове розмовляють угорі.
ПРОФЕСОР (Шармові): Я буду вам безмежно зобов’язаний (буцімто блює на Фіора).
Шармові
буцімто блює на Фіора
ФІОР: Пардон?!
КНЯГИНЯ (Фіорові): Наш бідолашний безцінний пгофесог хгонічно хвогий на неконтгольовану блювоту. Обцесійно-хгонічну пгофесогову блювоту лікували без жодних наслідків найбільші медичні світила. Щопгавда, пгофесог блював на найбільших світил, а ще на гозмаїтих асистентів, медсестег, que sais-je[16], а також на мого чоловіка й на мене, складно взагалі було б знайти таку меблю або людину, яку не обблював би наш догогий пгофесог. Улітку наш догогий пгофесог блює на клумби, квіточки, гослинки, хгобачків чи песиків, а ще, напгиклад, на комашок або на дегева, або на садові тачки.
Фіорові
que sais-je
,
КНЯЗЬ: Блювота нашого догогого пгофесога має хагактег спазматичний, конвульсійний і, безсумнівно, хгонічний. (Професор буцімто блює на Маркізу.) О, пгошу дуже!
Професор буцімто блює на Маркізу.
МАРКІЗА: Сю-сю-сю!
КНЯЗЬ: А ось і наш догогий прелат!