ШАРМ (сам до себе, нажаханий): Вона кгізь сон пізнала його гуку в себе в пазухах... Але гадала, що це моя гука... що це я!

ФІРУЛЕТ: Перепрошую? Що ти, графе, власноруч запхав їй руку в пазухи? На лавці, під деревом, у скверику — і то не будучи їй представленим?! Та що це за дика ідея?!

ПАНСЬКА ГРУПА (драматично): Кріселка лорда Блоттона!

ШАРМ: Вона гадала, що це я! Що це я запхав! Тому їй закогтіло наготи. Наготи зі мною, Боже всемогутній!

Вітер, однак млявий.

ФІРУЛЕТ: Перепрошую, перепрошую, — наготи, наготи з графом? Це ж як — що ніби граф без ціпка, без монокля, без шапокляка, без штанів і без трусів?

ШАРМ: Вона наготи зі мною хоче.

ФІРУЛЕТ (хапаючись за живіт):

Ха-ха-ха-ха — ха-ха-ха!

Ха-ха-ха-ха — ха-ха-ха!

ВЛАДИСЛАВ: Ги-ги-ги! Ги-ги-ги!

ПАНСЬКА ГРУПА: Ха-ха-ха-ха-ха-ха!

ЛАКЕЙСЬКА ГРУПА: Ха-ха-ха-ха-ха-ха!

ШАРМ (співає):

Що, багоне, ну що це знову?