— Добре, то що ви маєте на увазі, коли кажете «здичавів би»?

Марвін не знав, що відповісти. У мене було відчуття, що він говорив про те, чого ніколи раніше ніде не обговорював. Я тріумфував. Ми просунулися за цей сеанс. Але я хотів, щоб він продовжував, і чекав.

— Я не знаю, що маю на увазі, але інколи мені цікаво, що було б, якби я одружився з жінкою, яка так само любила б секс, з жінкою, яка б хотіла сексу і яка б отримувала задоволення від нього так само, як і я.

— Що саме ви думаєте? Ваше життя було б інакшим?

— Дайте мені хвилину. Я неточно висловився кілька хвилин тому: отримувати задоволення. Так, Філіс отримує задоволення від сексу. Просто здається, що вона його ніколи не хоче. Натомість вона… як би це сказати? Дає його — якщо я добре поводжуся. Інколи мені здається, що вона прикидається, і це мене дуже дратує.

Марвін зробив паузу. Він розстібнув комірець, потер шию і покрутив головою. Його напруга минала, але я помітив, як він обдивляється кімнату, наче хоче переконатися, що ніхто його не підслуховує.

— Вам незручно. Що ви відчуваєте?

— Я зрадник. Не слід було казати все це про Філіс. А раптом вона дізнається…

— Ви наділяєте її надлюдською силою. Рано чи пізно ми з’ясували б це.

Марвін і далі приємно дивував мене і був надзвичайно відкритим протягом перших кількох тижнів терапії. У цілому все складалось набагато краще, ніж я сподівався. Він намагався співпрацювати; він облишив свій скептицизм щодо психіатрії; він робив домашні завдання і приходив підготованим; він виявляв цілеспрямованість, як він сам сказав, для того, щоб не змарнувати свої інвестиції в терапію. Його внесок у терапію вилився в несподівано ранні дивіденди: напади мігрені містичним чином майже зникли, як тільки він почав курс лікування (хоча його спричинені сексом інтенсивні перепади настрою не проходили).

Протягом ранньої фази терапії ми зосередилися на двох проблемах: його шлюбі і (трохи менше, через його опір) виході на пенсію. Але я обережно ходив по тонкій лінії. Як хірург, котрий старанно готує ділянку під операцію, але уникає глибокого розсічення. Я хотів, щоб Марвін зрозумів ці проблеми, але не хотів дуже заглиблюватися — я працював так, щоб ми не зайшли далеко і не зруйнували його і так непевний шлюбний баланс, який він установив із Філіс (бо це призведе до негайного припинення терапії) і не хотів пробудити в ньому більший страх смерті (бо це може спричинити інші приступи мігрені).

У той же час, поки я обережно, але цілеспрямовано займався з Марвіном, я також спілкувався зі сновидцем, фантомом, що оселився, чи, краще сказати, був ув’язнений в тілі Марвіна, який ігнорував існування сновидця і дозволяв йому спілкуватися зі мною, в той час як сам залишався цілком незворушним. Поки Марвін і я прогулювалися на поверховому рівні й вели бесіди, сновидець був змушений вистукувати нескінченний потік своїх повідомлень із самих глибин свідомості Марвіна.