Светлый фон

Батько зупинився біля кам’яної вази, повернув до мене обличчя і, дивлячись мені в очі, стурбовано запитав:

— Подивись, чи не стирчать у мене з носа волосинки.

— Стирчать, як у кота вуса.

Він невдоволено засопів, і почав робити пальцями якісь маніпуляції. Мені здалося, що він колупається в носі.

— Перестань! Що ти робиш? — засоромлено озирнувся я.

— Запихаю в ніс волосинки.

— А чому ти їх не вискубеш?

— Бо болить.

Нарешті він привів у порядок свій ніс, поправив метелика і відчинив двері. У кафе до нас підійшла гарненька офіціанточка, і батько сказав:

— Це мій син Славко. Йому морозива за мій рахунок, будь ласка.

Посадив за вільний столик, і мені принесли морозиво — три кульки з посипкою і листочками м’яти у креманці з білого скла. Батько сів за рояль, офіціантка піднесла йому чарочку коньяку.

— За рахунок закладу.

Він випив, опустив руки на клавіші і почав грати. Це було так гарно. Всі парочки й компанії, що сиділи за столиками, зачаровано слухали живу музику. Коли стемніло, батько відправив мене додому, а сам залишився в кафе. Після того першого дня його роботи я ходив із ним до кафе «Старий рояль» багато разів, і мене там уже добре знали офіціанти й постійні відвідувачі. І я був задоволений, що в нас усе так добре налагодилось.

Та найбільшим святом у сім’ї став перший день його платні. Мама купила величезного кавуна, виноград, диню, які я ледь дотягнув із «Великої кишені», приготувала фаршировану щуку й запросила на вечерю нашу сусідку і свою найближчу подругу Алісу Цицалюк.

Коли стіл був накритий, прийшов батько з пляшкою «Чорного полковника», ми всілися за стіл, він розлив вино, навіть трохи вділив мені, і сказав:

— Давайте вип’ємо за те, щоб такі вечори були в нас щомісяця, і щоб приходила Анфіса, ми пили вино й тішилися простими радощами життя.

Від святкового збудження ми почали голосно сміятись.

— Господи, яка Анфіса?! — пирхнула мама. — Аліса! За скільки років не можеш запам’ятати.

— Але ж усі знають, кого я мав на увазі, — відповів батько.

— А ще він називає мене Аліною, Альбіною, Альвіною, — почаркувалася з ним Аліса Цицалюк.