По замыслу украинцев на краевом учредительном собрании должно быть перерешено то великое дело, которое в 1654 году, навеки, нерушимо было решено гетманом Богданом Хмельницким и всем малороссийским казачеством, то есть должен быть разорван союз со всей остальной Россией.

<…>

Почти наверное можно сказать, что «украинский» вопрос будет решен, так как это хотят украинцы.

Но надо, чтобы протест против этого был возможно более сильным. Каждый голос протеста имеет большое значение, поэтому все, кто против «самостийности» Малороссии, кто стоит за единую неделимую Россию, для кого дороги и святы заветы гетмана Богдана Хмельницкого, те должны пойти на выборы.

Надо помнить, что принять участие в выборах в Украинское Учредительное Собрание так же важно, как и в выборах во Всероссийское Учредительное Собрание.

Завтра – все на выборы!{1026}

Реклама Внепартийного блока русских избирателей на выборах в Украинское учредительное собрание. Киевлянин, 6 января 1918

Украинская «Нова Рада», в свою очередь, призывала участвовать в выборах – естественно, с прямо противоположной целью, но также в не слишком оптимистическом тоне. Ее передовая статья за 5 (18) января гласила:

7 січня починаються вибори до Української Установчої Ради мало не по цілій території України. Людність України має сказати своє слово, має визначити свою думку й своїх посланців вирядити до цього найвищого зібрання, що вирішатиме долю української народної республіки. Велика й відповідальна хвилина, бо наслідки її певне позначатимуться й на дальших подіях у нашому житті. Отже треба поставитись до неї з повною свідомістю й увагою. На жаль, обставини нашого життя не сприяють такому свідомому й уважному відношенню. Людність втомлена вже безконечним ходом подій, людність розчарована наслідками попередніх виборів, з яких одні не дали жадних наслідків (вибори до Всеросійської Установчої Ради), инші ж (до органів місцевого самоврядування) не позначилися ще якимись виразними слідами. <…> [Л]юдяність починає вже з зневіррям ставитися до виборів, що так часто одбуваються, не бачучи од них собі видимої користи. Проте треба цю останню громадянську повинність, вибори до Української Установчої Ради, одбути з найбільшим напруженням, бо ці останні вибори найбільшу матимуть вагу для рідного краю. Треба, щоб громадяне всі до одного використали своє виборче право й не стягалися од його нічим – ні хатніми справами, ні байдужістю, ні зневіррям та втомою. Мусимо пам’ятати, що цей рішучий момент в історії України настигає й гріхом непрощеним перед рідним краєм було б його не використати.