Егоров выполнил приказ. Бронепоезд Полупанова, курсировавший между станциями Киев I и Киев II, нещадно обстреливал центр города. Хорошо запомнившимся «достижением» большевиков в тот день, 25 января (7 февраля), стал обстрел и поджог доходного дома Грушевского, на углу Паньковской и Никольско-Ботанической.

Дом Михаила Грушевского, на углу Паньковской и Никольско-Ботанической улиц (реконструкция)

Дом был огромным по тогдашним меркам – семиэтажным. Как мы уже упоминали, одними из квартирантов Грушевского были супруги Василий и Евгения Кричевские. 7 (20) января у них родилась дочка Галя. Жили они на верхнем, седьмом этаже.

Утром 25 января (7 февраля) к Евгении в гости пришел ее брат Даниил Щербаковский, несколькими неделями ранее вернувшийся с фронта. Привычный к стрельбе, он спокойно прошел пешком, под обстрелом, через весь город.

«Тільки на фронті – спокійніше» – казав він, – «там ти добре знаєш, звідки на тебе стріляють, а тут тобі б’ють з усіх боків». – І ти не боявся, Даню, ходити? – спитала я. – Чого? Як мене має вбити, то і в хаті вб’є. А як ідеш під час стрілянини, то лише тримайся попід стінами. Менше ризику. От і все!

«Тільки на фронті – спокійніше» – казав він, – «там ти добре знаєш, звідки на тебе стріляють, а тут тобі б’ють з усіх боків».

– І ти не боявся, Даню, ходити? – спитала я.

– Чого? Як мене має вбити, то і в хаті вб’є. А як ідеш під час стрілянини, то лише тримайся попід стінами. Менше ризику. От і все!

Стрельба на Паньковщине началась около полудня. Первый снаряд попал в крышу дома доктора Юркевича, на Паньковской, 8. Второй – в дом наискосок от дома Грушевского, на углу Никольско-Ботанической. Третий разрыв Евгения Кричевская хорошо запомнила:

Коли я розривала у тарілки суп, враз усе на столі освітилось яскравим світлом і по тарілці у мене в руці немов блискавка пробігла. У той самий момент бахнуло попід самим нашим вікном. – Данічку! Це ж ось тут над нашим вікном набій розірвався! – Та ні! То тобі здалося! – Даню! Ти ж артилерист. Ти знаєш добре! Скажи мені правду: це ж ось тут був вибух? – А вікно ж ціле? Як би було так близько, як тобі здалося, то скло б винесло повітрям, або побило б осколками. <…> Командувач більшовицького загону, матрос Полупанов, під’їхав на саморобному броневому потязі з-поза Дніпра на товарну залізничну станцію, звідки як на долоні було видно будинок Грушевського. Націлитись було легко, але обслуга гармат була п’яна і весь час давала недольоти. Той розрив гарматня, що освітив наш стіл, стався вгорі над дахом будинку, якраз над нашим помешканням. <…> Цей набій був останнім при пристрілюванні. Полупанов вирішив перевести свого броневика на іншу колію. Це забрало йому години зо дві і, може, завдяки цьому тільки ми й залишились живі.