– Тато в казці?!
– Так, але тільки ми з тобою знатимемо, що це тато.
– Цікаво. А всі решта не зрозуміють?
– Усі решта подумають, що це просто якийсь собі чоловік.
– Тож тільки ми з тобою будемо знати, що то наш тато?
– Так. Ти, я і він.
– Мамо!
– Що, сонечку?
– Хочу тебе про щось попросити.
– Так, мишенятко.
– Мені хотілось би також побувати там, у тій казці.
– Гаразд, там будеш і ти, разом із татом. А зараз ти заплющиш оченята, я їх тобі поцілую і почну розповідати казку.
– Добре, я вже заплющую очі – так мені набагато краще уявляти. Мамо, а можна, щоб у цій казці тато розповідав мені свою казку?
– Нічого собі! Та це вже буде казка в казці.
– Так, казка в казці! Добре я придумала?
– Так, сонечку, ти гарно придумала! Хоча це складно, мамі треба трішки подумати.
– Мамо!
– Що ще, Маринко?
– Розповідай мені, будь ласка, так, щоб ця казка не закінчувалася. Добре? Нехай уві сні я побачу продовження.